Статті Коментарі

Білозерська INFO » Статті

Про обливання брудом

Коли я захворіла, в мене з’явилося більше часу на читання Фейсбуку. І просто очі на лоба полізли, коли побачила, який височезний відсоток бруду походить не від ворогів (місцевої чи російської вати), а від конкурентів – своїх чи умовно своїх. Йдеться не про обливання брудом відомих політиків (політики на це підписалися, доля у них така), а буквально так, один про одного. Люди, це ж капець. Коли на нас нападає вата – це прекрасно. Коли при згадці нашого імені у вати починає розривати певні частини тіла – це найкраще свідчення того, що ми все робимо правильно, і найліпша рекомендація – люди, які ніколи не чули про наше існування, одразу думають: “Ого, як сатаніє вата! Певно, ці хлопці-дівчата молодці”. Але вата зараз пішла ледача. Не так просто її роздраконити і примусити працювати на себе. … Read entire article »

Filed under: Статті

Амінко, ти молодець!

Амінко, ти молодець!

Захоплююсь Аміною Окуєвою. Який же вона молодець! Захистила себе і чоловіка. Сподіваюся, з Адамом нічого страшного і він швидко одужає. Амінко, я в тобі ніколи не сумнівалася. Але сказати зараз хочу не про це. Хочу цим прикладом раз і назавжди заткнути роти усім противникам легалізації короткостволів. Хто ще не знає, що сталося: якийсь путінський найманець під виглядом французського журналіста попросив подружжя Адама Осмаєва і Аміну Окуєву про інтерв’ю. Коли вони зустрілися, кілер вистрелив в Адама з пістолета, Адам … Read entire article »

Filed under: Статті

40 секунд окопного відео – мінометний обстріл

Дві міни по нашому бліндажу. (18+, присутня ненормативна лексика) … Read entire article »

Filed under: Статті

А можна понити трошки?

Всі, мабуть, знають таке поняття, як особистий рекорд. А є ще споріднене: особистий подвиг. Оце я вчора. Сходила на завдання з бронхітом і невеличкою температурою. Намахала у спорядженні біля 14 км. Тепер лежу. Скоро, мабуть, зелених чоловічків побачу. Не тих, які з Москви, а тих, які з Марсу. Певніше, не лежу, а сиджу за комп’ютером. Робота з картами. Вже зробила, зараз піду валятись. Турбуватись не треба, гарячий чай є, ліки є, Госпітальєри з машиною, якщо раптом зовсім припече, теж поблизу є. Просто дуже боюся спіймати запалення легенів, бо в мене з антибіотиками напружені стосунки. Поки що сподіваюся вичухатися без. Це я вперше за війну примудрилася захворіти на передку. Раніше Бог милував – хворіла нечасто і на базах. І поїхати ж не можу – тобто, відпускають, але є недороблена робота. Ось така хрінь. … Read entire article »

Filed under: Статті

Про нещодавні заборони

Я сильно відірвалась від того, що відбувається в тилу, і коли почула про заборону російських соцмереж та законодавчі ініціативи проти московської церкви, єдиною емоцією було здивування: чого це раптом, аж на четвертому році війни?.. Потім я зрозуміла. Причин дві: масштабні ворожі акції 9-го травня, організовані великою мірою УПЦ МП і через всі оті вконтакти, і нещодавно отриманий безвіз, після якого українське керівництво стало менше залежати від “глибокої стурбованості” представників “розвиненого Заходу”. Я підтримую санкції проти російських Інтернет-ресурсів – бо краще пізно, ніж ніколи. Це не утиски свободи слова, адже ніхто не скасовував всілякі анонімайзери і – головне – ніхто нікого не збирається переслідувати за користування ними. А навіть якщо утиски – у нас, на хвилиночку, війна, і вже давно мав би діяти військовий стан з усіма його “прєлєстями” у вигляді заборони мирних … Read entire article »

Filed under: Статті

12,7

Цю неймовірну історію обов’язково треба було проілюструвати відео, але відика того у мене немає… Але присягаюся, що бачила його на власні очі – в мобілці у одного військовослужбовця. Передісторія така: в одному підрозділі регулярно готували несмачний обід. Бійці поскаржилися командиру, і той зобов’язав кухаря щодня, коли він готуватиме суп або борщ, знімати увесь процес на смартфон і відсилати командиру, щоб той бачив, чого і скільки кухар кладе в казан. Ну, робити нічого, кухар знімає, з дня у день, процес приготування їжі. І одного разу зняв таке!.. Це відео я й бачила у мобілці солдата. Горить багаття, на багатті кипить казан з борщем. Голос кухаря за кадром: “Поки там хлопці воюють, я страждаю цією фігнею” (цитата не дослівна, але суть така). Далі він каже: “Борщ готовий”. Знімає кришку з казана, і тут… просто в … Read entire article »

Filed under: Статті

Відеокамера як засіб боротьби із

Є в мене знайомий, громадянин США, який служив в американській армії. Він був дуже здивований, почувши від мене, що українські солдати не носять постійно, за винятком того часу, коли сплять і миються в душі, увімкнені камери на шоломах. “А якщо вони зроблять якусь помилку чи порушення – наприклад, бронежилет знімуть чи нахамлять комусь – як же тоді їхній командир про це дізнається?” Паралельна реальність, коротше. Але мушу сказати, що ми потроху наближаємось до стандартів американської армії 🙂 Бо за допомогою подібної камери нас нещодавно упіймали на зальоті. Був дуже сильний ворожий артобстріл, важкими калібрами. Наш командир в цей час був на нараді в штабі. І відправив до нас старого досвідченого бійця, в минулому професійного військового, щоб ми не залишалися без старшого. Сказав: “Зажени їх в укриття, бо вони зараз стоять і дивляться … Read entire article »

Filed under: Статті

Про сучасний світ

Які тільки філософські розмови не почуєш тут, на передку!.. Діалог між молодим цивільним неформалистим музикантом, сповненим любові до всього живого, і 50-річним професійним військовим. – Но мы же не в первобытном обществе живем. Мы живем в современном мире… – Мы живем в современном мире, но мы же не перенеслись в современный мир. Мы до него просто дожили. … Read entire article »

Filed under: Статті

ПРО “БЕЗСМЕРТНИЙ ПОЛК” І ШТУРМ ОФІСУ ОУН

Спочатку про офіс. Для мене майже очевидно, чому у вікні штабу ОУН з’явився чоловік з гранатометом. Або я зовсім не знаю людей, або це дуже молодий хлопчина захотів сфотографуватися з тубусом від стріляної “мухи” на тлі ватної колони. У мене тут точнісінько такі самі: вилазять з “мухою” на бруствер (до ворожих позицій 500 метрів, працюють снайпер і ДШК) і просять їх сфотографувати. Сфотографуєш швидко, на тяп-ляп, аби злазив скоріше, а він, зістрибнувши в окоп: “Ой, я тут тримаю неправильно, треба перезняти” – і знову лізе на бруствер. Втім, якими б не були мотиви того хлопця, він вчинив розумно лише в одному випадку: якщо його метою було викликати негайний штурм офісу ОУН. Бо в такому випадку у будь-якій країні світу будь-яка поліція, від найчесніших слуг закону до найкорумпованіших прислужників режиму, негайно піде … Read entire article »

Filed under: Статті

ДІДИ ВОЮВАЛИ

Обидва мої діди у Другу світову, як і переважна більшість чоловіків з центральної України, воювали в Радянській армії. Обоє пройшли Сталінград. Мамин батько помер до мого народження, але я дуже багато про нього знаю – від мами. Батькового батька не стало порівняно нещодавно, ми з ним були великими друзями і однодумцями. Мої дідусі-бабусі і батьки не були совками, скоріше, “кухонними антирадянщиками”. Але пам’ять про ту війну і перемогу значила для них багато – не менше, ніж для наших західняків значить пам’ять про вояків УПА. Коли ще був живий мамин тато, вона любила на травневі ходити з ним до київського Парку слави. Каже, що відчувала справжнє свято і велику гордість за свого батька і всіх, хто пройшли війну. Потім водила і мене маленьку, і я теж пишалася дідом, якого ніколи не бачила. … Read entire article »

Filed under: Статті