Від “закону про демобілізацію” я ніяких “плюшок” не очікувала, тому ставлюся до нього спокійно, без емоцій. Розумію сподівання, які покладали на нього бійці, які вже давно на фронті і виснажені морально і фізично. Як людина з добробатівським минулим знаю як ніхто, що найпотужніший мотиватор залишатися на службі і не нити – знання, що ти вільний і маєш право поїхати додому будь-якої миті. Ну, або хоча б чітко знаєш термін свого дембеля. Водночас я розумію, що під час великої континентальної війни такого не може бути. Що в такій ситуації військові служать до перемоги, смерті чи каліцтва. Розумію також, що під час інших великих війн, коли нікого, крім абсолютних інвалідів, не демобілізовували, десь 90% чоловіків від 18 до 60 були у війську. Що сини перших осіб держав воювали й іноді гинули. У нас це явно … Read entire article »

Для нормального собачника чи кошатника його тварина – член родини, такий самий, як дитина. А оскільки суспільство цінує собак і котів значно менше, ніж дітей, їхні власники щодня, а не лише в потягах, стикаються з купою проблем, яких не зрозуміти тим, хто не побував в їхній шкурі і не відчуває потреби в ній побувати. Водночас є купа людей, зокрема дітей, які не люблять тварин, мають алергію на шерсть чи просто ірраціонально бояться собак. Інтереси обох груп мають бути дотримані. Як це можна зробити? Укрзалізниця здавна дозволяла перевезення великих собак за умови викупу власником усього купе. Що з цим правилом не так? 1. Необхідність замовляти квитки дуже заздалегідь – коли є ще цілі вільні купе з невикупленими місцями. Не знаю, як інші, а я навіть у цивільному житті, про службу і не кажу, … Read entire article »

Була в мене ситуація. Не в бою – під час штабних навчань за допомогою комп’ютерного симулятора. Давненько – років 6 тому. Моє завдання було найлегшим. Поставили командувати взводом, який перебував у резерві. В моєму розпорядженні була одна машина для транспортування особового складу, власне особовий склад і завдання спостерігати за розвитком подій і чекати наказу виїхати на підсилення, якщо виникне необхідність. “Бій” був запеклим. У наших були двохсоті і трьохсоті, але наші трималися. Трьохсотих забрав евак – усіх, крім двох. Ті двоє опинились не дуже далеко від моїх позицій – може, хвилин 10 швидкої їзди. Я бачила, що вони ще живі. А далі було – я б сказала, що найстрашніше, якби це відбувалося в реальності. Був вибір. Відправити єдину машину за тими трьохсотими чи лишити їх напризволяще і сидіти на попі … Read entire article »

Блін. Читаю стрічку і офігіваю. Зараз у мене полетять капці, але хтось же має це сказати. Так, я не думаю, що Залужний реально настільки хворий, що не міг продовжувати службу у війську за станом здоров’я. І абсолютно точно є багато воїнів зі значно гіршим здоров’ям, які комісуватися не можуть. Не треба шукати і прагнути “рівності” там, де її апріорі не може бути. Це не “блат” для “втечі”, це було політичне рішення. Військова людина не має права працювати послом. Для того, щоб її зробити цивільною, використали метод списання через ВЛК. Бо іншого способу демобілізуватися у воєнний час де-факто не існує. Не родича ж інваліда йому доглядати. Чому погодився на посаду посла? Ми з вами не знаємо, які йому пропонували альтернативи і чи пропонували їх взагалі. Я розумію, хтось би хотів, щоб він очолив підрозділ, бажано якнайменший, … Read entire article »

Розбираємо конфліктну ситуацію між УПЦ КП Патріарха Філарета та військовим, представником ЛГБТ-спільноти Viktor Pylypenko. Об’єктивно, без симпатій чи антипатій до цих особистостей і спільнот, які вони представляють. Отже, що маємо? 1. Віктор Пилипенко, позивний “Француз” – бойовий медик, який вперше пішов на фронт у 2014-му, а з початком повномасштабного вторгнення практично безперервно на фронті і врятував безліч життів. Також він є відкритим геєм і борцем за права ЛГБТ, зокрема, в армії. За законом він має на це право, але значній частині суспільства це не подобається, а з точки зору православної церкви є гріхом. 2. УПЦ КП, яку очолює Патріарх Філарет, нагородила Віктора за його бойові заслуги церковною відзнакою “За жертовність та любов до України” – як військового, не знаючи про його орієнтацію та публічну позицію. 3. Отримавши нагороду, Віктор сприйняв це як зміну … Read entire article »

Останні місяці моє життя невпинними кроками йшло не туди, куди б мені хотілося. Винен в тому, на жаль, зовсім не Путін. І навіть не командири, які в моєму випадку більш ніж заслуговують на повагу. Ви про це нічого не знаєте, бо я на публіку не нию, тим більше, під час війни. Але близьким у цей період добряче поїздила по нервах відчуттям особистого апокаліпсису. Та й зараз їжджу, якщо чесно. Коротше, у ситуації, що склалася, я пішла єдино можливим шляхом: рятувати те, що іще можливо врятувати, і намагатися бути максимально корисною у справі, яка у всіх у нас зараз лише одна. От немає іншого шляху. Що б не трапилось, хай навіть оте відчуття, яке зловило сьогодні півкраїни. Для військових – точно немає. Роби, що маєш, відбудеться те, що буде. … Read entire article »

Щодо інфи в Телеграм-каналах про звільнення Залужного, яку дуже швидко спростували на офіційному рівні. Особисто я не вірю, що це був вкид з боку влади з метою перевірити, як відреагують люди, якщо Залужного справді звільнять. Чому? Бо в ОП постійно моніторять настрої суспільства і чудово їх знають – тобто, реакція, яка почалася, була для них цілком передбачуваною і без цього вкиду. Що це фейк з боку росіян, я теж не дуже вірю. Бо ясно, що за годину буде спростування брехні, і вони нічого не виграють. Це мало б сенс хіба що перед великим наступом, який мав би відбутися буквально зараз – тоді година зниженого морального духу у солдатів противника може зіграти вирішальну роль. Нічого такого, наскільки мені відомо, на фронті зараз не відбувається. (Є, щоправда, малоймовірний варіант, що росіяни могли розраховувати на … Read entire article »

Їду в таксі. Телефонує побратим, питає, через скільки буду. – Блін, чого він нервується, десять хвилин почекати не може, – вголос кажу я, поклавши слухавку. Літній таксист, на вигляд за 60, думає, що кажу щось йому, доводиться пояснити ситуацію. – У нього ПТСР, – ставить діагноз таксист. – А ви звідки знаєте? – Я професіонал. Психіатр-нарколог. Тільки десять років вже не практикую. Забрали ліцензію в мене. – А відновити її не можна? – Так я виграв суд у Страсбурзі, ЄСПЛ. Але в Україні його рішення не імплементуються. Гроші у них я вирвав зубами. Прийшов в Мін’юст – він імплементує рішення ЄСПЛ – а вони мені: “”Напишіть заяву в електронному вигляді”. А я: “Яку заяву? Он у мене “жужик” [стара мобілка], компа немає, нічого немає, пограбували мене”. Користуючись своїми знаннями, удав психа. Влаштував їм істерику, кричав на … Read entire article »

Під час короткого відрядження до Києва стала свідком такої сценки. Станція метро, турнікети, повз контролерку в будочці намагається пройти військовий з посвідченням УБД. Десь років 45-50 йому, і видно, що з фронту. А за пазухою в нього – собака, тільки голова стирчить. Безпорідний, розміром десь із таксу. Контролерка не пропускає його з собакою. Каже: не положено, тут всюди камери, відійдіть, будь ласка, від турнікетів, мене з роботи звільнять. – Собака з фронту, – каже військовий. – Зрозумійте, мені треба відвезти її додому. – А мені треба залишитися тут працювати, – відповідає контролерка. – Мене покарають, якщо пущу вас з собакою. Я в цей момент вже пройшла турнікети і зупинилася, хотіла повернутись і просити за військового, щоб його пропустили. Але моя допомога не знадобилася. Жіночка відвернулася до іншого пасажира, і в цей момент військовий з собакою перестрибнув через … Read entire article »