Статті Коментарі

Білозерська INFO » Archive

Щоб не було війни

Розповів мені вчора мешканець Маріуполя: місцеві упіймали чоловіка, який розклеював “сепарську” агітацію, трохи пошарпали його і прогнали. “Молодці! – радію я. – такі патріоти України”. “Ну, патріоти не патріоти, – скептично каже мій співрозмовник, – а війни у свій дім не хоче ніхто”. Оце є клас, і це є те, за що ми воюємо. Війни не хоче ніхто. Але якщо на початку для того, “щоб не було війни”, місцеве населення верещало “Путін, ввєді!” і зупиняло старенькі українські бехи – то тепер з тією самою метою вони зупиняють російських агітаторів. А от якби ми за Крим бодай трохи повоювали – путінських агітаторів на Донбасі гнали б одразу, і до бех би не дійшло. … Читати далі »

Filed under: Статті

Інваліди на війні

Крайні два роки багато говорилося про дискримінацію на війні жінок. Але майже ніколи не піднімалося питання дискримінації на війні людей, що мають проблеми зі здоров’ям. Відношу сюди людей на протезах, тих, що мають сильну короткозорість, інсулінозалежних діабетиків тощо. Коротше, людей з такими вадами, яких позбутися неможливо і дуже важко приховати. Так і уявляю собі сплеск ваших емоцій: мовляв, таким людям на фронті робити нічого, вони тягар для побратимів, якщо вони патріоти, вони можуть допомагати в тилу, тощо. Так ось, ні хріна. Описана мною реакція – це, по суті, природний “шовінізм” здорових людей (а якщо ви не зовсім здорові – це комплекси, нав’язані вам суспільством). Просто поставте себе на їхнє місце. Це майже завжди люди із зашкалюючою мотивацією. Коли у 2014 році армія була розвалена і агресора зупиняла жменька … Читати далі »

Filed under: Статті

У телефоні раптово знайшовся селфік :)

Filed under: Статті

Щодо рішення польського сейму по волинських подіях.

Не треба обурюватись і взагалі підключати моральні категорії. Все абсолютно закономірно. Головний принцип існування всіх абсолютно живих видів – конкуренція. З сильним шукають союзу, слабкого топчуть і вивищуються за його рахунок. Полякам на рівні їхнього сейму не видно подвигів українського духу, які щодня здійснюються пересічними людьми біля протилежного від них кордону. Вони бачать тільки гранично слабку державу, зі слабкими можновладцями з менталітетом дрібних крамарів. Проти цієї держави Росія вже більше двох років веде війну, винищуючи її генофонд, а влада протягом цього часу навіть не наважилась назвати речі своїми іменами. Поляки бачать, що під час війни з Росією українська влада має там бізнес. Що з окупованими територіями ведеться торгівля. Що через це все влада не може, та й не намагається заборонити громадянам України відпочинок в окупованому Росією Криму (що … Читати далі »

Filed under: Статті

Народ, майте совість. Не кидайте бички у суху траву.

Народ, майте совість. Не кидайте бички у суху траву.

О п’ятій ранку – найміцніший і найсолодший сон. Ми дуже не любимо, коли нас будять о п’ятій, бо треба гасити пожежу. А якщо через це ще й накривається пристрілка зброї – так це ж взагалі ой. Пожежників викликали, ага. Приїхали через дві години, коли наші хлопці вже майже все загасили. … Читати далі »

Filed under: Фото

Подяка Мем Баші і Даші С. за нову футболочку! :)

Прибув мені вчора Новою поштою сюрприз. … Читати далі »

Filed under: Статті

“Мальчик закрыл тетрадь со стихами и ушел в АТО на Донбасс…”

Я зараз покажу вам свіжий прекрасний вірш про нашу війну. Написаний, до речі, росіянином, але не в тому річ. Щоб ТАК писати про війну – щоб люди плакали – треба дві необхідні умови: Вміти Писати і Бути Далеко. Фізична близькість вбиває романтику. Я не плакала, коли допомагала надавати першу медичну побратиму з відірваною ногою. Не плакала, а сміялась разом з ним, коли наступного дня відвідала його у лікарні. А від цього вірша, написаного людиною, яка про нашу війну взагалі-нічого-не-знає – схлипувала, як маленька. Мені так ніколи не написати. Бо я до війни занадто близько. Бо я знаю, як насправді. Інколи жалкую про це. Бо залишиться, зрештою, не моє знання, а такі вірші. *** Мальчик закрыл тетрадь со стихами и ушёл в АТО, на Донбасс. Его привела туда дружба с ветрами, а отнюдь не … Читати далі »

Filed under: Статті

З приводу “хресної ходи” УПЦ МП

Справді, багато років перед війною антиукраїнська наволоч, включно з бойовиками, включно із завезеними з Росії, гніздувалася по храмах московського патріархату – найпотужнішого і, головне, найкраще захищеного (бо прикрився релігією) агенту впливу Росії в Україні. Але сьогодні я зовсім не певна, що метою ходи є завезення у Київ бойовиків і зброї для якихось силових акцій (хіба що планується варіант наметового містечка, про що нижче). Є значно простіші, не такі публічні методи, як це зробити. Блокпости існують, щоб ловити лохів. Не лохи, а особливо щасливі володарі газорублів, давно вже завезли у Київ усе, що їм потрібно. Я не думаю також, що вони зайдуть у Київ і буде побоїще. Звичайно, Путін спить і бачить показати по всіх каналах, як п’ятеро хлопців, обмальованих свастиками, топчуть ногами бабульку з іконою. Це звичайні “гойдалки”, … Читати далі »

Filed under: Статті

Про проспект Степана Бандери у Києві і думку з цього приводу поляків

Спробую якнайкоротше. 1. Про Бандеру. Степан Бандера в даному разі не стільки реальний історичний діяч, вчинки якого можуть комусь подобатись чи ні, скільки ознака курсу, який взяла Україна. Так само пам’ятники Шевченку, особливо в діаспорі, не стільки поету і його віршам пам’ятники, скільки ознака присутності тут України. Тарас Шевченко і більшість інших великих українців є символами України як мови, культури, ментальності, і тільки Степан Бандера символізує життя, покладене на здобуття Україною державного суверенітету. Саме тому його ім’я, і тільки його ім’я, так сильно ненавидять російські (як виявилось, не лише російські) шовіністи. Назвавши проспект у столиці ім’ям Степана Бандери, Україна на цілий світ сказала Москві: “Никогда мы не будем братьями”. Бо “брат” в перекладі з російської – провінція у складі Російської імперії. (“А в нас що не сусід – братання. Так і … Читати далі »

Filed under: Статті

Карлівка

Карлівка

Сьогодні друга річниця нашого першого бою під Карлівкою. Це був перший (другий після Слов’янського рейду Провідника) бій майбутніх ДУК ПС і УДА. І перше боєзіткнення особисто для мене. Ніколи не забуду, як ми лежали під парканом, притиснувшись до розривів нашої арти, як вона не змогла подавити вогневі точки противника (у них тоді, зокрема, на церкві важкий кулемет стояв), як вони почали нас обходити, як ми виходили два кілометри під вогнем, відстрілюючись, як Провідник з коліна чергою по … Читати далі »

Filed under: Статті