Які тільки філософські розмови не почуєш тут, на передку!.. Діалог між молодим цивільним неформалистим музикантом, сповненим любові до всього живого, і 50-річним професійним військовим. – Но мы же не в первобытном обществе живем. Мы живем в современном мире… – Мы живем в современном мире, но мы же не перенеслись в современный мир. Мы до него просто дожили. … Читати далі »

Спочатку про офіс. Для мене майже очевидно, чому у вікні штабу ОУН з’явився чоловік з гранатометом. Або я зовсім не знаю людей, або це дуже молодий хлопчина захотів сфотографуватися з тубусом від стріляної “мухи” на тлі ватної колони. У мене тут точнісінько такі самі: вилазять з “мухою” на бруствер (до ворожих позицій 500 метрів, працюють снайпер і ДШК) і просять їх сфотографувати. Сфотографуєш швидко, на тяп-ляп, аби злазив скоріше, а він, зістрибнувши в окоп: “Ой, я тут тримаю неправильно, треба перезняти” – і знову лізе на бруствер. Втім, якими б не були мотиви того хлопця, він вчинив розумно лише в одному випадку: якщо його метою було викликати негайний штурм офісу ОУН. Бо в такому випадку у будь-якій країні світу будь-яка поліція, від найчесніших слуг закону до найкорумпованіших прислужників режиму, негайно піде … Читати далі »

Обидва мої діди у Другу світову, як і переважна більшість чоловіків з центральної України, воювали в Радянській армії. Обоє пройшли Сталінград. Мамин батько помер до мого народження, але я дуже багато про нього знаю – від мами. Батькового батька не стало порівняно нещодавно, ми з ним були великими друзями і однодумцями. Мої дідусі-бабусі і батьки не були совками, скоріше, “кухонними антирадянщиками”. Але пам’ять про ту війну і перемогу значила для них багато – не менше, ніж для наших західняків значить пам’ять про вояків УПА. Коли ще був живий мамин тато, вона любила на травневі ходити з ним до київського Парку слави. Каже, що відчувала справжнє свято і велику гордість за свого батька і всіх, хто пройшли війну. Потім водила і мене маленьку, і я теж пишалася дідом, якого ніколи не бачила. … Читати далі »

Між цими двома фото – рівно три роки. Наша четверта весна тут. … Читати далі »