Статті Коментарі

Білозерська INFO » Статті » Про обливання брудом

Про обливання брудом

Коли я захворіла, в мене з’явилося більше часу на читання Фейсбуку. І просто очі на лоба полізли, коли побачила, який височезний відсоток бруду походить не від ворогів (місцевої чи російської вати), а від конкурентів – своїх чи умовно своїх.
Йдеться не про обливання брудом відомих політиків (політики на це підписалися, доля у них така), а буквально так, один про одного. Люди, це ж капець.

Коли на нас нападає вата – це прекрасно. Коли при згадці нашого імені у вати починає розривати певні частини тіла – це найкраще свідчення того, що ми все робимо правильно, і найліпша рекомендація – люди, які ніколи не чули про наше існування, одразу думають: “Ого, як сатаніє вата! Певно, ці хлопці-дівчата молодці”.

Але вата зараз пішла ледача. Не так просто її роздраконити і примусити працювати на себе. Зате варто якійсь людині чимось привернути до себе увагу – і одразу ж з усіх шпарин вистрибують “свої”. Не встигнеш отямитись – і ти вже ворог України, агент ФСБ, аферист, перевертень, консерва і мутна істота.
Причому “свої” ці, на відміну від вати і безіменних проплачених тролів, майже завжди мають ім’я, прізвище, власні фото у соцмережах і іноді навіть гарну репутацію у певних колах. Це можуть бути громадські активісти або волонтери, які реально комусь допомогли, можливо, проявили свого часу справжній героїзм, і хтось їх за це заслужено поважає… Але варто комусь іншому “висунутись” – і ці поважні люди втрачають людську подобу. Можливо, вони самі цього не бачать, але зі сторони видно, як на долоні, що причина їхнього бурхливого невдоволення – банальна ЗАЗДРІСТЬ. Почуття, притаманне практично всім нам, але розумні люди його приховують, бо це ж велика слабкість, якої треба соромитись.

Іноді буває навіть таке, що той, хто пише, об’єктивно має не менше досягнень, ніж той, кого він обливає брудом. Здавалося б, чому тоді заздрити? Але ж він пережити не може, що ВИСУНУВСЯ ХТОСЬ ІЩЕ. ХТОСЬ, ХТО НЕ ВІН.

Спитаєш у такої людини: “А на чому базується Ваша впевненість, що такий-то – такий-сякий?”. На це питання він відповідає або абсолютно не зрозумілими натяками, відмовляючись від чіткіших пояснень, або, найчастіше, починає бурхливо звинувачувати тебе: “Раз ти підтримуєш такого-то – значить, ти теж такий-сякий!” (навіть якщо йшлося не про підтримку, а про звичайне бажання розібратися, правдиві звинувачення чи ні). Справжні такі-сякі при цьому тихо милуються ідіотами, які дають їм можливість отримувати гроші, не працюючи.

Через таких людей страшно рухатись вперед і вгору, страшно мати якісь досягнення. Бо одразу ж розпочнуть проти тебе інформкампанію. Потім, як завжди буває, першоджерело звинувачень загубиться, а самі звинувачення час від часу виринатимуть і псуватимуть твою репутацію. Ось у мене на сьогодні немає грошей, посад, статусів чи нагород, через що я безстрашно пишу оцей текст (наче ніхто не повинен мені заздрити). Припустимо, завтра я зроблю щось таке, за що мене – ні, не нагородять, але хтось подумає, що можуть нагородити. Відразу ж і я стану такою-сякою – тут і до ворожки не ходи.

Щоб бути об’єктивною – ця клята риса нашого характеру є водночас тією рисою українського національного менталітету, яка не дозволяє нам перетворитись у наших північних сусідів з їхнім плазуванням перед царями-батюшками та іншими “положеними” (тими, кому положено). Нам ніхто не цар-батюшка, ніхто не авторитет (принаймні, надовго), а гетьманів у нас замість одного завжди як яєць у кошику – десяток або два. Ну, такі ми.

Себе не переробиш, але нам усім треба менше перейматися справами інших – це найкращі ліки від заздрощів і “обурення праведного”. Якщо хтось з наших реальних чи віртуальних знайомих робить щось не те – це його проблеми, його гріхи, за які він сам відповідатиме. А НАС має турбувати, чи МИ все робимо правильно. І якщо відчуваємо, що так – це підстава спокійно жити у мирі з самим собою і давати жити іншим.
І не писати отакі пости, від яких в абсолютно сторонніх людей червоніють вуха.

Filed under: Статті

2 Responses to "Про обливання брудом"

  1. Зелений сказав:

    Все так. Але не всі діючі фактори враховано. Наприклад, контракт із Мінстецем. Я сам фшокє, від кількості людей, що раптом різко змінили звичайні людські сумніви і судження на безапеляційність, чорно – білу систему оцінок, агресивність досвідченого шизофреніка. Чомусь мені здається, що на кривій Гаусса це буде виглядати тонким прямокутником на краю. Так, вони нічим не пояснюють свою агресивність. А що вони мають сказати? Що їм заплачено саме за немотивовану агресію? Тобто, принципово, конструктивно – це такий самий симулякр, як колись “рєволюціонно настроєнниє матроси”, тепер “ополчєнци” і “молодиє рєспублікі”. Вони вербовані. Просто такої шаленої кількості вербованих у демократичному інтернеті – ми досі ще не бачили. Ну, от, тепер маємо і таке. Розмовами про совість їх не перевиховаєш. У таких, зазвичай, власне, оригінальне ставлення до совісті і до грошей. Мій знайомий, В. після виборів 2014 розповідав, що члени комісій від ПР залишилися, як сироти, але Порошенко зглянувся, і не допустив, щоби цим людям не було заплачено за роботу на виборах. Він щиро не вбачав нічого недоброго, незаконного, виключно своєрідну доброчинну акцію великого мецената.

  2. Саламандра сказав:

    Вот не слушаете вы “вату”, а мы ж вам еще в 2014 говорили, что так будет. Привычка кидаться какашками в соседа до добра не доводит. Ежедневно слушая про “тупых…. кого-то там” (в нашем случае – про тупых русских, но по сути объект обливания помоями значения не имеет) со всех теле- и радиоканалов, человек начинает ощущать собственное превосходство. Сначала – над объектом обливания дерьмом, а потом и над всеми остальными людьми. Он начинает считать себя самым красивым, самым умным, самым сильным… ну короче говоря, самым-самым. И потом вдруг какой-то Васян из соседнего подъезда взял и высунулся. И сделал что-нибудь такое, ну прям супермегакрутое. И тут к рассматриваемому нами среднестатестическому человеку приходит мыслишка: “так это ж получается, что не я самый-самый?” И наченает он бороться с тем, кого считает конкурентом. Если чесно победить не может, то начинает всячески подгаживать и грязью обливать.
    Поэтому еще раз повторяю то, что уже не раз говорилось:
    1)заканчивайте лепить “хероев” из дерьма и веточек. Потому как когда награда не заслужена и далась легко, то человек потом начинает хвост павлином рапускать. Ну и кроме того, людям, которые свои награды честно заслужили, наверное, обидно, что их ставят в один ряд со всякими чудиками
    2)заканчивайте за забор к соседу заглядывать и смотреть, что у него не так. Россия -это не ваша страна, вам там не жить. Вам жить в Украине. Поэтому пусть вас не волнует что происходит в России, лучше займитесь украинскими косяками.

Залишити відповідь

*