Господарі

На все село залишилось кілька мешканців. Заходили сьогодні до однієї родини. Літнє подружжя, чоловік – колишній військовий. Судячи з облич і вимови – етнічні росіяни. Хазяйство у них – 50 курей, 25 кіз, 9 котів, 3 собаки, вулики. Їздять у місто продавати молоко, сир, яйця і мед. Будинок поки відносно цілий. Так і живуть.

Ми ходимо до них по молоко і сир. Платимо гроші, які вони не хочуть брати.

– Не страшно вам тут?
– Когда стреляют, страшно. Когда не стреляют, не страшно. Все мы живые люди, всем страшно. А скотину ж не бросишь. А они все плодятся и плодятся, козы недавно опять гуляли, здесь такое творилось… А прошлой зимой нас чуть не съели мыши. Никогда их столько не было. Между стеной и обшивкой, от пола до потолка – фьють-фьють-фьють! Круговорот мышей в природе. Коты их ловили, но всех разве поймаешь? Мы думали, все, съедят нас вместе со скотиной… Вы посидите, ребята, сейчас муж вас свежим медком угостит…