Статті Коментарі

Білозерська INFO » Статті » Про Саакашвілі

Про Саакашвілі

Треба ж і мені заради пристойності написати про позбавлення громадянства Саакашвілі. Коротко, бо мало часу маю зараз.

Сама історія з громадянством не дивує мене зовсім. Це класична політична боротьба з її брудними методами, коли своїм – все, а решті – закон (с). Коли Міша був потрібен, йому дали громадянство, поігнорувавши факт, який не міг вже тоді не бути відомим – що формально він у Грузії має проблеми з законом. Перестав Міша бути потрібним, почав заважати – і про цю перешкоду для набуття українського громадянства одразу ж згадали.

Тут цікавіше інше. Саакашвілі завжди сприймався як ставленик Сполучених Штатів. Я завжди вважала, що з його допомогою Штати обкатують модель зовнішнього керування Україною.

Виходить, або Штати “злили” Саакашвілі, або Порошенко пішов проти волі Штатів, чого він зазвичай не робить.

Подумала і вирішила, що все трохи простіше. Оскільки ми – держава-буфер між ордою і цивілізованим світом, означений світ просто мріє напхати нас грошима і зброєю, щоб ми заможно жили і добре воювали, але позбавлений цієї можливості, бо все ж у нас розкрадається.

Вочевидь, Михеїлу Саакашвілі особисто довіряв попередній американський президент, вважаючи його людиною, якій можна дати гроші і вони не будуть вкрадені.
Але Міша не зміг навести на Одещині порядок, бо не підходять для цього ні повноваження губернатора, ні демократичний лад у державі. Не знаю, наскільки сильно він старався, але шансів впоратись у нього від початку не було.

Тим часом у Штатах помінявся президент. Схоже, Дональдові Трампу доля Саакашвілі, м’яко кажучи, байдужа. І Порошенко з ним одразу ж “розправився”.

Мені дуже подобався Саакашвілі в часи його керування Грузією. В Україні ж я ніколи не покладала на нього великих надій, хоча й не вважала його злом, яке має бути з української політарени усунуте. Ну, є і така політсила, хай собі буде.

Якщо Саакашвілі не повернеться в українську політику, плакати за ним не буду.
Але вчинок Порошенка вважаю помилкою, яка зрештою по ньому ж і вдарить. Президент продемонстрував (на превеликий жаль, не вперше) вузькість світогляду і відсутність масштабів особистості. Соромно демонструвати свій страх перед конкурентом чи опонентом настільки відкрито – як останній Янукович. Це рівень бізнесмена не дуже великого пошибу, а не голови держави.

Filed under: Статті

2 Responses to "Про Саакашвілі"

  1. Зелений сказав:

    Розправа з Міхо для злобної і мстивої істоти, безумовно, дуже важлива суб’єктивно. Але. По-перше, він не сам при кориті, а по-друге, крім помсти є ще конкретні завдання.
    ——————————-
    В розробку НАБУ пішли кілька близьких тіл. Схоже, що скоро підуть ще більше. Он, Левченко подав на Кличка за київську землю. Горбатюк – на Столярчука. Клименко – на Порошенка, за податки, сплачені в Росії, фінансування тероризму. За схемою схоже на ланцюгову реакцію.
    ——————————-
    Один з варіантів протидії – терміново вибити Гізо Углаву. Але одразу вдарити по Углаві – означатиме засвітитися, як лампочка Ільїча. Тому почали з Міхо, як у анекдоті про поцілунок в плече. Зауважте, рішенню міграційної служби передувала зміна складу комісії з громадянства, кадри вирішують все. Ми спостерігаємо спазматичну боротьбу за живучість “Титаніка”.
    ——————————-
    Репутаційні наслідки будуть катастрофічні. Міжнародна профспілка президентів ніколи не забуде такого поводження з колишнім президентом, успішним реформатором постсовєцької Грузії. Можливості американських друзів Міхо ми незабаром зможемо оцінити.
    ——————————-
    Залишається ще варіант, коли Міхо був репресований на прохання з Тбілісі, яке до Тбілісі попало з Москви, і в обмін на якісь плюшки і борзих цуценят. Але це нема сенсу обговорювати, журналісти знайдуть, якщо було, свого часу все побачимо. Я не вірю, що ця причина могла бути головною, щонайбільше – бонус.

  2. Зелений сказав:

    Штатська розвідка вже має завдання, за півроку оприлюднити назви фірм, імена бізнесменів, пов’язаних з Путіним. В світлі цього, вигнання Міхо – перша ластівка, схоже, побачимо ще подібні кроки. І це ситуація, коли Порошенко, що називається, “сам зізнався”. У нього нема можливостей для відступу, нема часу, нема можливостей для маневру, нема підтримки електорату, і навіть залишків поваги він самостійно здихався, наче, от, терміново і край було треба. Все робитиметься для укріплення режиму, політеси вже зайві.
    ——————————-
    Я десь кілька днів тому, ще за пару днів до деукраїнізації Міхо, помітив несподіваний синхронний сплеск такої, своєрідної, безнадійної агресивності у кількох кнехтів режиму – Палій, Тука, Гримчак, т.д. Це поведінка людей, які вже позбулися добрих перспектив, і змушені зубами вигризати хоч якісь, і хоча би на два тижні, а далі буде той, як його, “камінг аут”, здається. Безумовно, вони небезпечні в такому стані. І поодинці, і в цілому – як система. Це як у кіні, момент, коли шпигун провалився вже, але ще не всі про це знають, і він ще робить компліменти секретаркам, заходить до кафе, вітається зі знайомими.
    ——————————-
    Як змінилася здатність Порошенка до запровадження капітуляційних угод? От що найголовніше, НМСД, зараз. Вона завжди була, але зараз капітуляційний папірець для нього може стати рятівним колом, кремлівською таблеткою для виживання, якоїсь легітимізації. Чи зможе – то вже інше питання. Ми вже бачимо, як він торгує громадянством, конституційними правами, елементами суверенітету, готовий продати нашу землю і наше майбутнє. Він без гальм, взагалі. Якщо йому таки вдасться продати нас, оптом, і ми будемо дивитися на то відкритими очима, то буде нам великий незачот.

Залишити відповідь

*