Правий Сектор. Бій під Карлівкою (Фото, відео).

Вчора, 6 липня 2014 року, Український добровольчий корпус Правого сектору спільно з підрозділами Збройних сил України та групою батальйону “Донбас” провів операцію біля селища Карлівка на Донеччині. Метою операції було відтягнути якомога більші сили противника з інших стратегічно важливих напрямків, де проходить АТО.
В операції брав особисту участь лідер Правого сектора Дмитро Ярош.

В результаті тригодинного бою супротивнику були завдані втрати (до двох десятків вбитих бойовиків, спалена одиниця бронетехніки (за активної допомоги коригувальника вогню з ПС), знищена одна з вогневих точок). Втрати добровольчого корпусу – троє легко поранених.

Мета операції була досягнута – супротивник був вимушений перекинути батальйон “Північ” з напрямку Донецького аеропорту під Карлівку.

А тепер – трохи подробиць.

Пішки зайшли в село. Будинки не поруйновані, слідів війни особливо не видно, але село виглядає мертвим, покинутим. Скоріше за все, усі мирні мешканці з нього повтікали, або дуже добре заховалися. Особисто я бачила лише одного місцевого.
Дорогою до села з асфальту траси подекуди стирчать хвости мін від 120-міліметрових мінометів. Війна.

Позиції бойовиків знаходяться в районі Карлівського водосховища, біля дамби. Вони ДУЖЕ добре озброєні: важкі кулемети, міномети, снайперські гвинтівки калібру 12,7 тощо. Боєзапас, судячи зі стилю ведення бою – практично невичерпний.

Наша артилеристи використовували Гради. Реактивні снаряди від Градів літали над головами, уламки з дзвоном вдарялися у стовпи-ферми.

Як правило, для прориву або захоплення настільки сильно укріпленого опорного пункту необхідно вести безперервний артилерійський вогонь у кількості не меншій кількох десятків стволів на кілометр фронту, протягом мінімум двох діб. Оскільки цього часу не було, а боєзапас артилеристів був обмежений і не було підтримки з повітря, від фронтальної атаки вирішено було відмовитись.

Відходили під суцільним вогнем. Стріляли кулеметники і снайпери з позицій біля дамби (а ти нічого їм не зробиш, бо дистанція 800 метрів – нема озброєння, щоб їх дістати), і автоматники з будинків у селі – впритул. Кількох цих автоматників вдалося покласти. Далі на трасу біля села прорвався український БТР, і на ньому частина бійців дісталася до позицій наших військ. Решта прийшли пішки. Усі задоволені, як слони 🙂

ВІДЕО (на жаль, без найцікавіших подробиць і майже без гарячих моментів, бо автору цього разу було трохи не до зйомки):