Про нещодавні заборони

Я сильно відірвалась від того, що відбувається в тилу, і коли почула про заборону російських соцмереж та законодавчі ініціативи проти московської церкви, єдиною емоцією було здивування: чого це раптом, аж на четвертому році війни?..
Потім я зрозуміла. Причин дві: масштабні ворожі акції 9-го травня, організовані великою мірою УПЦ МП і через всі оті вконтакти, і нещодавно отриманий безвіз, після якого українське керівництво стало менше залежати від “глибокої стурбованості” представників “розвиненого Заходу”.

Я підтримую санкції проти російських Інтернет-ресурсів – бо краще пізно, ніж ніколи. Це не утиски свободи слова, адже ніхто не скасовував всілякі анонімайзери і – головне – ніхто нікого не збирається переслідувати за користування ними. А навіть якщо утиски – у нас, на хвилиночку, війна, і вже давно мав би діяти військовий стан з усіма його “прєлєстями” у вигляді заборони мирних зібрань тощо.

Блокування російських соцмереж – це потужний удар по наших ворогах – конкретніше, по такій їхній больовій точці, як гаманець. Що поробиш, у нас при владі не воїни, а бізнесмени, прийомів по інших больових точках вони не знають. То хай б’ють хоч кудись…

Цей удар, не сперечаюся, спричинив незручності багатьом українцям, включно зі мною. Але ж війна, розв’язана Росією, вже три роки спричиняє набагато більші, м’яко кажучи, незручності – воїнам, їхнім родинам, волонтерам, вимушеним переселенцям, патріотам України, що залишилися на окупованих територіях, і абсолютно всім іншим громадянам України, бо війна – захмарно дороговартісна штука, яку кожен народ оплачує з власних кишень. Менше грошей у російських компаній по той бік поребрику, менше російського впливу по цей = скоріше закінчення війни.

Що ж стосується московської церкви, то якщо її справді заборонять або хоча б суттєво “посунуть”, омріяна Українська єдина помісна православна церква, за яку ми безуспішно боремось стільки років, відбудеться сама собою.

Однак, вітаючи загалом владні ініціативи проти означених центрів ворожого впливу, раджу не забувати про те, що відтепер існує ймовірність перекриття доступу і до інших Інтернет-ресурсів (наприклад, Фейсбуку), втрата яких буде катастрофою, в т.ч.для фронту – бо через Фейсбук відбувається поширення життєво важливої інформації, збирається волонтерська допомога тощо. Ця імовірність не є високою, але… А раптом завтра вороги замутять щось через Фейсбук, а влада скористається цим для того, щоб обмежити людям комунікацію? У нас та сама гидотна ситуація, коли влада повинна мати максимум повноважень, бо в державі війна, а довіряти цій владі не можна ні хвилини. Коли ми виживаємо не завдяки владі, а “помимо”, часто навіть всупереч.

Через це раджу усім соціально і медійно активним людям – фронтовикам, волонтерам, журналістам, громадським активістам тощо – вже зараз налагоджувати й опановувати альтернативні канали зв’язку і отримання інформації, від анонімайзерів і власних сайтів до звичайних, можливо, навіть паперових, баз контактів. Можуть знадобитися…