Маю зараз написати звіт про бої у Києві, що тривають вже другу добу. Як про це писати після важкої ночі, взагалі не дуже розумію, тому що я такого ще ніколи не бачила.
На Банкову 1 грудня я ж не потрапила, але наскільки зрозуміла, ніякого порівняння з Банковою. Там було побиття, тут – повстання.
Спробую по порядку, що пам’ятаю. Отже, йду на віче, маючи намір одразу ж пробиватися крізь натовп ближче до Інститутської барикади, вважаючи, що якщо щось почнеться – то в урядовому кварталі, і я потім не проштовхаюсь.
Однак все ж таки заходжу до прес-центру – взяти свіжу перепустку, щоб потім не мати проблем з доступом до цікавих місць і охороною. Там бачу колег, які чекають, щоб їх провели на дах будинку профспілок.
За нами приходять. Групами піднімаємось ліфтом на верхній поверх, поки не збираємось там усі. Із дверей під вивіскою “Національний депозитарій” висувається якийсь ненормальний і без жодного приводу починає …