Статті Коментарі

Білозерська INFO » Відео » Міномети “Молот”

Міномети “Молот”

Відеосюжет УДА про нові міномети “Молот”.
Два цих міномети були випробувані у бойових умовах артилеристами 5-го батальйону УДА. Наші хлопці стверджують: це хороша, надійна, сучасна зброя.

Filed under: Відео · Tags: , ,

5 Responses to "Міномети “Молот”"

  1. Зелений сказав:

    Суцільний позитив. А оті, криво поварені, з прицілами зі складів СРСР, виготовлення 1946 – 1949 рр., з облізлою фарбою, що то було? Теж продали армії по 485000 гривень? І не скривилися? І де вони зараз? Як там родини загиблих при розривах хлопців? Що продукція, виготовлена до набивання жопи і після, матиме різну якість – то нормально, так завжди буває, я анітрохи не здивований. Хай “маяки” ще розкажуть, отаким же впевненим голосом, у до-мажорі, почому продають власному війську трьохлінійки Мосіна 1891/1930, у фірмовому циганському тюнінгу? І порівняють ту ціну з новим “Ремінгтоном” аналогічного калібру. В ІІ Світову всі рахували гроші, навіть небідні американці і англійці, спрощували конструкцію, міняли матеріали, над цим працювали міністерства і спеціальні бюро. А тут дядя виправдовується тим, що у турків – ще дорожче! Тобто, сам він не воює, він збоку, і скромно торгується з армією, яка його захищає. Сам він на турка наче не схожий. Просто, такий уродився. Імпортний приціл міномета – приблизно $2500. То що, труба з колесами за $16500? При готовій конструкції, власному металі, зарплатах по 4000 грн.? Це не то, що нечесно, це – не етично. Схоже на те, що держава ніяк не регламентує норму прибутку у виробництві зброї, під час війни. Наприклад, при складних роботах на двигунах і механізмах моторних яхт вартість години – $50. Це кінцева вартість, для замовника. Хтось зможе мені довести, що виробництво труби на колесах потребує 2330 годин праці? При менших габаритах, простих операціях, серійній роботі? Та ну, нафіг. МР-40 потребував 15 годин, це не міномет, але різниця на два порядки з хвостиком? Ці турецько-піддані потребують додаткового виховання, не можна бути такими жадними.

  2. Зелений сказав:

    Бундесвер у 2016 році відмовляється від 120 мм. мінометів, на користь 81 мм. Ефективність вища, а ефективність для німців – то щось таке, як смисл жизні, всезагальне щастя, і всеперемагаюча красота в одному флаконі. Продаватимуть, однозначно. І гавтомати продаватимуть, ті, що в них зараз. Гавтомати з пластиковою ложею, після двох магазинів починають виляти стволом, шкандаль був такий, що Меркельша лічно розгрібала. От, хай би нам і віддали, за символічну ціну. Тільки, мабуть, не з нашим щастям. Путін нападе.

  3. Зелений сказав:

    Але якщо пошукати константи в цьому явищі, то вони знаходяться. У 1940 році 120-мм. міномет виготовляли за майже 30000 рублів, при середній зарплатні в промисловості 340 рублів. Тобто, за 88 середніх зарплат. Зараз, при 480000 грн. і середній зарплаті у промисловості по Україні близько 4200 грн. це буде 114 зарплат. А якщо брати середню по Києву, 5400 грн., то 88,88 зарплат. Совпадєніє? Нє думаю… Скоріше повірю, що пронормували роботи за техпроцесом 1940 року, верстатний парк на рівні 1940 року, трофейні німецькі і американці з ленд-лізу. Ну, або поблизу мінометної труби згущуються гравітаційні поля і час уповільнюється. Що стосується імпортних мінометів, то це, практично суцільно, апарати дещо більш високого рівня конструктивної довершеності, м’яко кажучі. І панове з “Молота”, я впевнений, добре про це знають. Не до порівняння.

  4. Зелений сказав:

    Я недостатньо ясно написав 12.11.2016. За час, що пройшов від 1940 року, техніка і технології вдосконалилися. Наприклад, швидкість обробки металу збільшилася приблизно втричі, навіть при використанні схем обробки 1940 року. Так само вдосконалилися термообробка, дефектоскопія, гальваніка, фарбування. Використовуючи сучасні верстати і інструмент, можна скоротити час обробки навіть не втричі, а разів так у 20. Відповідно зменшити затрати живої праці, собівартість. І при нормі прибутку 15%, як про це заявляє “Оборонпром”, віддати міномети армії, умовно, по 100.000 гривень, народних грошей. І навісити на них приціли 1946 року, зі складів. Але ми бачимо зовсім іншу картину, правда? Вони не змогли організувати виробництво, навіть для того, щоб добряче вкрасти, коли у них був і залишається шикарний шанс. Організувати справу так, щоб собівартість роботи не перевищувала 50 – 60 тисяч, скопіювати креслення радянського міномета, але оформити, як розробку, і ще тисяч 400 в ціну впаяти за різного роду ноу-хау, роялті, патенти, тощо. Все – собі, своїм. Доречі, експертиза там проситься, аж пищить. Але оті криві шви, попузирена фарба й іржа під нею, свідчать про інший підхід, вкрадено було на тому, що роботу підмінили халтурою, на шкоду якості і безпеці. Жопоголові рукожопи, однозначно. Нехай було би 500 тисяч, але якби не було розривів, іржі, відламів по зварним швам – хто би їм що сказав? Чому не призначається персонально відповідальна особа за якість і випробування кожної одиниці міномету? Прізвище якої вписується в формуляр, яка особисто контролює відповідність екземпляра встановленим зразкам і проходження всіх етапів технологічного ланцюжка? Це ж звичайна практика збройового виробництва, яка існує десятки років! Це не біном Ньютона! Так, це процедура, яка заважає красти і халтурити, але красти і халтурити на зброї – не можна! Це ж не Верховна Рада, не Мінстець, не департамент євроїнтеграції, тут не прокотить інженю, протеже, Гройсман-стайл, тут втрата відповідальності і культури виробництва одразу вибухає!

  5. Зелений сказав:

    Якщо є якась комісія з розслідування цього неподобства, то дуже просто можна перевірити конструкторську і технологічну документацію, на предмет наявності спеціальних заходів і операцій, які мали би запобігти розривам ствола.
    ————————————
    1) Чи була запроектована і чи робилася належним чином операція дефектоскопії ствола? Рентген, ультразвук, флюороскопія? Стандартні процедури.
    ————————————
    2) Чи була запроектована і чи робилася належним чином операція попереднього зміцнення, наклепу, нагартовки поверхневого шару металу зовнішнього діаметру ствола? Щось на зразок обдувки дробом, накатування роликом, або моднє, городське, оплавлення лазером? Всі ці технології відомі, в чому проблеми?
    ————————————
    3) Чи вистачило панам ізготовітєлям тями зробити гідравлічний стенд, і дати кожному стволу якихось 5000 циклів навантаження відповідним тиском? А вже потім зробити дефектоскопію? Всі спеціалісти для такого стенда і всіх розрахунків є. Виготовити могли би самостійно. Не вистачає політичної волі?
    ————————————
    Якщо ні, то треба на вєшалку. Або пожиттєво хай платять родинам загиблих вояків. Брати гроші за зброю, а робити примітивно, наче це ложка для взуття чи завіси для сільської хвіртки – це скотство.

Залишити відповідь

*