Статті Коментарі

Announcements

Як придбати мою книгу “Щоденник нелегального солдата”

Як придбати мою книгу “Щоденник нелегального солдата”

Книга про мої 2014-2017 роки на фронті, коли я була снайпером у складі ДУК “Правий сектор” та Української Добровольчої Армії. Книга абсолютно документальна, у ній тільки справжні імена, справжні діалоги і опис тільки справжніх подій. Обсяг книги 584 сторінки (друге видання – 592 сторінки). 360 кольорових фотографій (у другому виданні – біля 400 фото), 13 карт-схем наших бойових операцій. Тверда обкладинка. Розміри 24×17, товщина 3,5 см. Друк дуже високої якості, яку розміщені тут фото, на жаль, не … Читати далі »

Головне

Шоста річниця мого першого бою. Карлівка, 6 липня 2014 року.

Шоста річниця мого першого бою. Карлівка, 6 липня 2014 року. Сьогодні ж, цю саму дату, святкує і медичний батальйон “Госпітальєри”. Вони ведуть свою історію від того бою під Карлівкою, бо майбутній комбат “Госпітальєрів” Яна Зінкевич, яка тоді була, здається, єдиним присутнім медиком, надала того дня допомогу своїм першим пораненим. Так що вітаю славних парамедиків і комбата Яну зі святом! Глава з моєї книги #ЩоденникНелегальногоСолдата про події того дня. Глава 17. ПЕРШИЙ БІЙ. Карлівка, 6 липня 2014 Ви чули, напевно, що перед боєм не прийнято їсти – на випадок поранення у живіт? У нас це правило не працює, ми їмо, коли є така можливість – адже невідомо, коли наступного разу вийде. За вечерею в їдальні, знаючи, що вночі на виїзд, я наїлася печінки. Зазвичай нас годують смачною, якісною їжею, але за законом зловмисності перед моїм першим … Читати далі »

Стрічка

І знову про чоловічу психологію

Колись давно поїхала я у відрядження з двома колегами-чоловіками. Знала їх не близько, але ставилися ми один до одного, як мені тоді здавалося, із взаємною повагою. В готелі мене поселили у сусідньому з їхнім номері, стіни були тонкі, вони трохи випили, і я чула все, що вони говорили про мене. Переказувати це тут не буду, але порівняно з тим, що я про себе почула, усі “корабельні сосни” схожі на ввічливу дискусію інтелігентних філологів. Я була трохи шокована, але все-таки не сильно образилась, бо пам’ятала відомий анекдот про чоловічу психологію: – Ну як, вона тобі дала? – Ні. А тобі? – І мені не дала. І Миколі не дала. – От б*дь! В тому числі вони дуже грубо обговорювали і мого … Читати далі »

Про фривольні чоловічі розмови

Прочитала розшифровку, як двоє депутатів, що не помітили увімкнених мікрофонів ЗМІ, фривольно обговорюють зовнішність своєї колеги. А власне, через що скандал? Один розповідає іншому якісь таємниці колеги, які вона довірила йому, сподіваючись на його порядність? Ні. Він каже про неї якісь об’єктивно погані речі – що вона, приміром, отримала місце в списку за хабар? Ні, нічого такого не каже. Він просто вважає, що вона сексуально приваблива жінка (хоча трошки не в його смаку), і ця її властивість добре нагодиться у політичній боротьбі. Все. Що тут такого? Чоловіки завжди плюс-мінус в таких словах обговорюють зовнішність жінок (і жінки часто-густо не відстають). Якби він щось подібне сказав їй в обличчя – так, це було б образливим, бо свідчило б про його … Читати далі »

Про рівність прав як проміжний етап перед новою нерівністю

Подумалося: Бог створив цей світ не заточеним на рівні можливості. Куди не глянь: мишей ловлять коти, а не собаки, дітей народжують самки, а не самці, і так далі. Люди значно багатогранніші за тварин і здатні навчатися дуже багатьом речам, але все одно є такі речі, які не зміниш (або зміниш лише удавано), і це не лише такі речі, як стать-раса-зріст-колір волосся тощо, а навіть і характер, який диктує поведінку і зрештою визначає можливості. Весь світ побудований на конкуренції. Але оскільки сучасні суспільства здебільшого цивілізовані, то слабші в силу малочисельності або з інших причин спільноти мають можливість боротися за свої права. І це, загалом, позитивне явище. Але біда в тому, що здобувши рівні права, вони … Читати далі »

Про те, як покидьки зробили з двох людей одну

Вчора о пів на дванадцяту ночі телефонує мені схвильована жінка. Я була спросоння і спочатку не зрозуміла, чого вона хоче – тільки те, що йдеться про розголошення в Інтернеті її приватної інформації. Вона спершу думала, що це зробила я. Потім ми нормально поговорили і порозумілися. Цей пост – про ватну підлість і тупість. Жінка, що зателефонувала мені, назвемо її Лариса – з міста Білозерське, що на Донеччині. Проукраїнських поглядів. Вела сторінку в соцмережі українською мовою. Якісь уроди створили від її імені акаунт в “Однокласниках”, де написали її ім’я і прізвище, а в дужках – “Олена Білозерська”. Знаєте, як пишуть реальне ім’я і поруч псевдонім. Розмістили там фотки – на одних вона з родиною, на інших я на … Читати далі »

“Двопаспортники” як обмінний фонд

На Росії вступив в дію закон про роздачу російських паспортів українцям і білорусам. Тепер мордорське громадянство може отримати кожен, хто володіє російською мовою (екзамен при цьому не потрібен) і чий прямий родич живе або раніше жив на території Росії, СРСР чи Російської імперії. Тобто, під ці критерії підпадають абсолютно всі українці і білоруси, достатньо тільки їхнього бажання. Суперовий тест на виявлення в*ти міг би бути. Як ми знаємо, Україна забороняє подвійне громадянство. І якби ця законодавча норма працювала, можна було б легко й невимушено позбавляти новоспечених росіян українського громадянства, причому пожиттєво, суттєво зменшуючи тим самим відсоток в*тних голосів на кожних виборах. Але ця норма не працює. Виникає точнісінько така ж ситуація, як з обігом … Читати далі »

Населення з бюлетенями страшніше за мавп із гранатами

Дивлюся репортажі з сьогоднішнього суду над Стерненком. Це вже не про самозахист, друзі, це про реванш. Таке дежавю – ніби часи Януковича повернулися. Ніби я на 10 років молодша і бігаю там з фотоапаратом. Ніби не йде сьомий рік війна, не було всіх отих обстрілів, розвідок, патрулювань, орденів, похоронів, каліцтв, життя невідомо де… А що – Януковича ж теж вибрали в демократичний спосіб. Що там та мавпа з гранатою, що там ті п’яні за кермом! Та що там той Путін в Кремлі, зрештою. Населення з бюлетенями – от що страшно. П’ять, а коли і десять-п’ятнадцять років безоплатної роботи на знос, часто з ризиком, якщо не для життя, то для здоров’я і свободи точно – і бац, … Читати далі »

Про найманців :)

Пам’ятаєте, я писала днями про те, як треба бути обережними і не робити своїми руками на себе компромат? Так от, сьогодні ледь сама не піймалася. Давала скайпом коментар для телебачення до річниці звільнення Маріуполя, сидячи в тимчасовому помешканні – хибарі без дверей. За звичкою перед початком перевірила, чи нема чого зайвого в кадрі. А там на стіні просто біля моєї голови якийсь розумник написав маркером: “Найманцям патріотизм не потрібен. Їм потрібні секс, наркотики і рок-н-рол”. Ще трошки – і я б з’явилася в ефірі на тлі цієї краси, на радість ворогам 🙂 Тож будьте пильними. Підстава приходить звідти, звідки її не чекаєш 🙂 … Читати далі »

Про єдиний захист від компромату

Багато хто, певна, чув про скандал на Житомирщині – 58-річна вчителька відправила у загальний місцевий чат у Вайбері свої оголені фото. Каже, що посилала їх лікарю, але випадково помилилася контактом. Скоріше за все, так все й було. Після цієї історії село зацькувало жінку, її масово почали обзивати проституткою, понизили в посаді і ледве дозволили допрацювати два роки до пенсії. Що з цього приводу можна сказати? Ясна річ, люди, які цькують ту жінку – рідкісні г*внюки. Одна журналістка влучно про них сказала: “Село, в яке провели Інтернет раніше, ніж каналізацію”. Але я зараз трохи про інше. Шановні пані (і панів це теж стосується). Якщо ви не знімаєтесь у порно, не є моделями, що працюють у жанрі … Читати далі »

Про фемінітиви

Як, мабуть, багато хто знає, я противниця фемінітивів, окрім тих, що вже стали мовною нормою і не ріжуть вухо, на кшталт “лікарка”. Цілком свідомо намагаюся їх не вживати і вважаю, що найвища повага до професіонала – це коли його стать взагалі не згадується. Є фемінітиви, які виглядають природно: кухарка, кравчиня, продавчиня тощо. Спочатку я думала: це тому, що ці професії “народні” і ними здавна займалися жінки. Нібито на підтвердження цієї версії – два слова з подібним звучанням: “продавець” і “видавець”, при цьому “продавчиня” звучить нормально, а “видавчиня” – майже словесний монстр. (Хоча й не дотягує трохи до таких покручів, як, наприклад, “науковиця” чи “політикиня”). Але ж ні. Беремо два слова з подібним звучанням, які … Читати далі »