Статті Коментарі

Announcements

Як придбати мою книгу “Щоденник нелегального солдата”

28 Вересня, 2019 | 10 коментарів

Як придбати мою книгу “Щоденник нелегального солдата”

UPD. ПОДЯКА ВСІМ ЧИТАЧАМ! ВСІ ЕКЗЕМПЛЯРИ КНИГИ, ПЕРШЕ І ДРУГЕ ВИДАННЯ, ВЖЕ РОЗІЙШЛИСЯ. Книга про мої 2014-2017 роки на фронті, коли я була снайпером у складі ДУК “Правий сектор” та Української Добровольчої Армії. Книга абсолютно документальна, у ній тільки справжні імена, справжні діалоги і опис тільки справжніх подій. Обсяг книги 584 сторінки (друге видання – 592 сторінки). 360 кольорових фотографій (у другому виданні – біля 400 фото), 13 карт-схем наших бойових операцій. Тверда обкладинка. Розміри 24×17, товщина 3,5 … Читати далі »

Головне

“Буває, що в хвильку якусь одну…”

10 Березня, 2023 | Додати коментар

* * * Буває, що в хвильку якусь одну Наслухаєшся розмов – На війні все точиться про війну, А хочеться – про любов. Весела майстерність, холодний гнів І лютий пекельний сказ – Усе це для знищення ворогів, Любов – для рятунку нас. Із Силою, що має безліч назв, Заходячи в резонанс, На мінному полі нам раз у раз Дає пропетляти шанс. Незриме, нечутне – а все ж, а все ж Існуюче недарма – Бо хтось там чекає. І ти живеш. Бо міцно тебе трима. 10.03.2023 … Читати далі »

Стрічка

Про мажорів і військову службу

А давайте поговоримо про мажорів. Отих синочків різних “шишок”, які розважаються в тилу з купленими довідками і не хочуть служити у війську. І просто хлопців, у яких “життя вдалося” і вони поводяться аналогічно. Особисто мені на глибинному рівні на них так пофіг, що аж незручно. Ну, бо кожен відповідає за себе сам і не відповідає за інших, якщо це тільки не його підлеглі. Це не мені, а їм, тим мажорам, після війни плюватимуть в очі. Тим більше, що їх порівняно небагато – думаю, якби всіх загнати в ЗСУ, вийшло б не більше бригади, а якщо тільки “елітних”, наймажоріших мажорів – не більше батальйону. Тобто, суттєво змінити ситуацію на фронті вони навряд чи зможуть. Це так … Читати далі »

Про використання фоток поза контекстом

Ніколи не засуджувала френдес і посестер, які знімаються у відвертих фотосесіях – ну, бо це особиста справа кожної – але сама завжди відхиляла такі пропозиції. Так склалося, що в мене дуже мало навіть цілком пристойних приватних фото, в яких на будь-чий погляд нема нічого поганого, але які можуть бути використані, скажімо так, поза контекстом. Щоб було зрозуміло, про що я. Наприклад, якийсь серйозний політичний аналітик опублікував на своїй сторінці серію приватних фото з прогулянки з дітьми чи онуками. І на одній світлині він разом з дитиною надуває мильні бульбашки. Нормальне, хороше фото. Але можемо не сумніватися – хтось обов’язково проілюструє цією світлиною його політичний текст. З відповідним натяком, звісно. Днями я так “піймалася”. Одне ЗМІ передрукувало … Читати далі »

Про ворожі ІПСО українською

Українська мова важлива для ідентифікації своїх, але її замало. Останнім часом мені трапляються акаунти українською, які відверто транслюють російські ІПСО. Усі мобілізації незаконні; війна йде не за Україну, а за олігархічний режим; удари по російських військових об’єктах – це провокації, які викликають отвєтку, від якої гинуть українці; втікачі з поля бою – борці з ненависним режимом, тощо. Сьогодні ці російські ретранслятори і за мене згадали, милуйтеся. Те, що я нібито вбивала цивільних, можна прочитати на всіх російських сайтах. Щоправда, лише там 🙂 … Читати далі »

Про порушників військової дисципліни та ухилянтів

Є чоловік, назвемо його умовно Олегом. Йому за 40, і він багато років хворіє на алкоголізм. Хотів зав’язати, не раз пробував лікуватися – зашивався-кодувався, але чи то грошей на якісну медицину не було, чи то сили волі забракло – коротше, так і не вилікувався. В усьому іншому він нормальна людина – в сенсі, не конфліктний, без проблем із законом, але алкоголік. 24 лютого Олег пішов добровольцем у військкомат. Потрапив у піхоту. З квітня не вилазив з найгарячіших ділянок, побував практично в усіх. Командири, вочевидь, підтримували дисципліну, тому бухав він епізодично і в підрозділі був як мінімум не гірший за інших. У січні Олег потрапив до шпиталю. Не долікувавшись день чи два, утік і запив. Оселився … Читати далі »

Про загиблих від дружнього вогню в перші дні після 24 лютого

Про важке. Про неприємне. Про смерті від дружнього вогню у Києві в лютому 2022 року – як в результаті сутичок з уявними диверсантами, так і від необережного поводження. Все це правда. Особисто я володіла інформацією майже в реальному часі – нам на офіцерських нарадах озвучували кількість загиблих від рук своїх, щоб ми краще пильнували особовий склад, і ми тихо офігівали. Але називати ці цифри не буду навіть зараз. Можна багато казати, що винні можновладці, які не розгорнули ТрО раніше і не навчили належним чином людей, що суттєво зменшило б паніку і кількість жертв. Можна зайти з іншого боку – а звідки взялося стільки патріотів, які на дев’ятому році війни не пройшли бодай найпростіший військовий вишкіл, … Читати далі »

Припиніть хейтити Луценка!

Завтра річниця повномасштабного вторгнення, і сьогодні я прокинулась з думкою щось з цього приводу написати, бо завтра й пізніше мене на зв’язку не буде. Хотіла написати, які ми круті. Про це всі напишуть, ну, але що, якщо воно так. Але не написала, і вже не напишу. Бо мене збив з настрою (дуже м’яко кажучи) побачений мною хейт на адресу Юрія Луценка. Аеророзвідника в званні капітана, якого призначили командиром взводу ударних безпілотників. Люди, ви таки об’їлися російського рибного супчика. В доволі давньому вже минулому (на війні день за три) він був політиком і чиновником. На жаль, ідеальних політиків і чиновників у нас ще не було жодного. Бо система така, зверху донизу, а підживлюємо її ми самі, … Читати далі »

Многая літа, Вікторе Андрійовичу!

Многая літа, Вікторе Андрійовичу!

Вітаю третього українського Президента з 69-річчям! При ньому ми всі виховались і чогось таки навчилися. Він створив сприятливе середовище, яке не розчавило нас “немовлятами”. Переконана: якби не 2005-2010, у 2014 і 2022 не було б кому захищати Україну, бо виросло б покоління “какіх разніц”. Многая і благая літа, Вікторе Андрійовичу! … Читати далі »

Ще одна жертва окупантів

Ще одна жертва окупантів

Ще одна жертва окупантів. Дуб-патріарх у селі Терпіння Мелітопольського району Запорізької області. Вік близько 600 років. Обхват 6 метрів, висота 40 метрів. Були. В кінці минулого року окупанти з місцевими колаборантами спиляли його на дрова. Відповідатимуть. … Читати далі »

Залишенці

Залишенці

Для початку – анекдот. Помирає старезний дід. Питає свою бабцю: – Скажи, ти мене коли-небудь зраджувала? – Та ти що, старий, ніколи не було. – А пам’ятаєш, як я у сорок п’ятому прийшов з війни, стукав, кликав тебе, а ти мені щось довго не відчиняла? Бабця ойкнула, сплеснула руками, вибігла з кімнати, полізла чимдуж на горище, відкрила скриню! А там – скелет. Так ось, виявляється, … Читати далі »

Наступна »

Статті