Статті Коментарі

Announcements

Як придбати мою книгу “Щоденник нелегального солдата”

Як придбати мою книгу “Щоденник нелегального солдата”

UPD. ПОДЯКА ВСІМ ЧИТАЧАМ! ВСІ ЕКЗЕМПЛЯРИ КНИГИ, ПЕРШЕ І ДРУГЕ ВИДАННЯ, ВЖЕ РОЗІЙШЛИСЯ. Книга про мої 2014-2017 роки на фронті, коли я була снайпером у складі ДУК “Правий сектор” та Української Добровольчої Армії. Книга абсолютно документальна, у ній тільки справжні імена, справжні діалоги і опис тільки справжніх подій. Обсяг книги 584 сторінки (друге видання – 592 сторінки). 360 кольорових фотографій (у другому виданні – біля 400 фото), 13 карт-схем наших бойових операцій. Тверда обкладинка. Розміри 24×17, товщина 3,5 … Читати далі »

Головне

Орки все ніяк не заспокояться

Сподіваюся, ця жінка з дитиною не постраждала. … Читати далі »

Стрічка

Пристріляла Галюсю в новій комплектації

У свою половинку кутової хвилини вона вкладається, що не може не тішити 🙂 … Читати далі »

Вистояв

Командир фотки скинув. Це обеліск його дідові на київському цвинтарі Берковці. В роки Другої світової дід командував ротою в Кремлівському полку, захищав Москву від нацистів. Завжди казав: “Будьмо міцні!”. Вистояв після смерті під обстрілами кремлівських рашистів. А онук командує українською ротою. … Читати далі »

“Дні холодні, передвеликодні…”

Дні холодні, передвеликодні, І ніхто не зна, Скільки б я розповіла сьогодні, Якби не війна… Ох, який би звіт на стіл поклала За оці роки, Сама себе зняла б з п’єдестала Чи то навпаки. Як болить, як піниться відчайно, Рветься з глибини! Важко жить в обітниці мовчання До кінця війни. (с) моє … Читати далі »

Ну й погода сьогодні

Ну й погода сьогодні. Вилажу вранці зі своєї схованки, а навколо заметіль. Несе мокрий лапатий сніг – брр, холодно, Вербна неділя, друга половина квітня, вітер, брр, ненавиджу зиму. Заходжу така Снігуронька в холодне приміщення, лаю погоду, колега-офіцер радить мені написати на неї скаргу у Спортлото… Через півгодини виходжу на вулицю – а там все залито сонцем. І мете сніг, але сніжинки дрібніші, не лапаті, а як маленькі кульки. Кущі вже наполовину зелені, там вже не бруньки, а повноцінне маленьке листячко, все це мокре, блищить на сонці, вітер влігся, птахи співають, голуб залицяється до голубки – весна! Але під мокрим снігом. Погода, коротше, як наше життя. А потім був звичайний дощ. Хороший для нашої посівної, поганий для ворожих … Читати далі »

За маршрутом російського корабля

Колись, у давні докомп’ютерні часи, була в мене касета з українськими коломийками. Вокаліст співав голосом бадьорого сільського дідуся, неймовірно прикольно. – А зараз послухайте, – вигукував він у проміжках між куплетами, – як си люди в селі дали раду з жуками! За селом у полі Люди бульбу рили. ЖУків колорадських Матюками крили… Ой покрили люди ЖУків матюками, І вже тут не видно Тих жукІв роками. Ніби нічого такого, а смішно. Як же це щиро, з яким почуттям треба було матюкати тих жуків, думала я, що вони від цього повиздихали. Так ось, виявляється, що щирість і кількість побажань справді здатна перетворюватись на якість. В закордонних чатах і форумах, аж до далекої Японії, аж до країн, про існування яких не всі чули – тих, хто не подобається, навчилися … Читати далі »

Інфа для цивільних, які вибиратимуться із зони бойових дій через Росію

Важлива інформація для наших співвітчизників, які опинилися на тимчасово окупованих територіях, відрізані від української сторони, і в яких, можливо, не буде іншого вибору, крім примусової чи примусово-добровільної евакуації через так звані “ЛДНР” і Росію. Це вам переказує моя приятелька, якій пощастило з Маріуполя через “Диру” і Росію дістатися до Європи. Таких людей чекає багато принижень і ретельні перевірки, в т.ч. телефонних контактів і соцмереж, тому цей шлях не підходить тим, хто може бути відомий окупантам як людина з проукраїнськими поглядами або має “підозрілі”, з точки зору окупантів, зв’язки. Якщо “викриють”, заберуть до донецьких катівень. Для всіх решти – найголовніше: В жодному разі не можна визнавати перед окупантами, що ти є біженцем. Уникайте потрапляння в табори для біженців і … Читати далі »

Радість

Моя маріупольська приятелька, яку вивезли до фільтраційного табору в Росії, зазнавши шалених принижень, обшуків і погроз, змогла вижити, врятувати всю свою родину, включно з собаками і котами, і дістатися безпечної Європи. Її близькі чоловіки зараз воюють у Маріуполі. Сьогодні був зв’язок. Усі живі. На фото Швейцарія. Зараз. Ми нині пишемо світову історію. Як сказав чоловік, якому сьогодні довіряє найбільше українців: “Як би важко нам не було, але вже точно не буде соромно”. … Читати далі »

Росіяни закатували 79-річного капітана І рангу

Російські нелюди закатували 79-річного діда, капітана 1 рангу у відставці, письменника і журналіста Євгена Баля. Він мешкав під Маріуполем, у нього знайшли фотографії з українськими морпіхами. Забрали в підвали у Мангуші і через кілька діб випустили страшенно побитого, він устиг розповісти про це друзям і десь за день помер. Я знала пана Євгена, він брав у нас інтерв’ю, коли я служила у 503-му. Подарував дві свої книжки. Потім кілька разів розмовляли телефоном. Травили байки, сміялися. Кати сказали, що відпустили його живим, бо “не воюють з ветеранами радянського флоту”. Не можуть впоратись з армією і знищують беззахисних. Ще один випадок до “колекції” військових злочинів. Будуть відповідати. … Читати далі »

Статті