Білозерська INFO » Archive
Про окопи в столичному парку як мистецький образ
Велика є сила художніх образів! Причому не обов’язково, щоб їх створив митець, іноді життя саме справляється. Мої батьки пішли погуляти в один із київських парків. Повернулися приголомшені. Їх вразив контраст між деревами в цвіту і наритими в столичному парку окопами. Всі ці 14 місяців вони нікуди не виїздили з Києва. Вони чули сирени, вибухи, сиділи без світла і води, дізнавалися про загибель знайомих і незнайомих, в тому числі дітей. Вони стежать за новинами і слухають мої … Читати далі »
Історії діда Манойлика. Частина 1
Вирішила повикладати сюди трохи своїх старих записів, щоб не погубилися. Одні з них – цикл історій про діда Манойлика. Унікальний дід Манойлик, земля йому пухом, жив у селі на Чернігівщині в ті часи, коли ніхто не чув про мобільний зв’язок та Інтернет, а фотоапарати з чорно-білою плівкою були у вузького кола любителів. Не вчора і не позавчора він розповідав мені про своє життя. Але все, що казав і робив дід Манойлик, має бути зафіксоване для нащадків. Адже він – то і є народ України. ІСТОРІЯ 1. ЯК ДІД МАНОЙЛИК ВЧИВ МЕНЕ РОЗМОВЛЯТИ УКРАЇНСЬКОЮ – Діду, то я прийду до Вас вранці, – кажу я. – Треба казати «УТРОМ», а в ранці – то в солдата у мішку! * * * Обкладаємо хату цеглою. – То у вас не цегла, – каже дід. – Цегла – то сирець … Читати далі »
Filed under: Статті
Про маму загиблого бійця і червоний тепловізор
Один чоловік із села на Черкащині, де в мене є рідня, пішов добровольцем на фронт і невдовзі загинув. Його мама отримала належні виплати, придбала на них мікроавтобус і передала в підрозділ, де служив син. А сама стала волонтером. Ця сільська жінка, в якої, можливо, і сторінки в соцмережах немає, збирає для фронту чималенькі гроші й купує дороговартісне обладнання. Бо її історію знають, їй вірять. Якось я дізналася, що моєму родичу, який воює в піхоті на першій лінії, потрібен тепловізор. Я трохи розгубилася: гроші немалі, люди й так донатять останнє, чи зможу зібрати? Не треба, сказали мені, ми попросимо ту волонтерку. Десь за тиждень вона вже вислала йому тепловізор. Працює, все норм. Але чомусь, кажуть, він червоний, у червоному корпусі. Я порадила родичу попросити в когось балончик і пофарбувати в оливу, але … Читати далі »
Filed under: Статті
Кафе “Вірменія”
На трасі в Кіровоградській області, між населеними пунктами Вільшанка і Хмільове, є кафе “Вірменія”. Його власники і працівники – етнічні вірмени, волонтери, які безкоштовно годують військових, що їдуть трасою. Скільки б їх не було, навіть якщо проїде цілий автобус. Я побувала там якийсь час тому, коли їздили на похорон нашого бійця. Нагодували нас миттєво і дуже ситно: вареники, картопля з м’ясом, ще й пиріжки і компот у пляшках дали з собою в дорогу. Поговорити з цими чудовими … Читати далі »
Filed under: Репортажі
“Хочеш утішити когось – не можеш, далеко ми…”
* * * Хочеш утішити когось – не можеш, далеко ми. Хочеш тримати за руку – не можеш, не поруч. Тільки за цю незникомість відплатимо декому. Тільки за нашу розлуку страждатиме покруч. #Bilozerska_rhymes … Читати далі »
Filed under: Мої вірши
Про два набої
Два набої – сакральна річ. Вони завжди є в одній з незліченних кишень твоєї форми чи в одному з дрібних відділень твого наплечника. В крайньому разі – один набій, але він там точно є, не сумнівайся. Якщо тобі сильно не пощастить, його знайдуть при перевірці на блокпості, коли ти їдеш у відпустку. Якщо хлопці нормальні – викинуть і побажають тобі щасливої дороги. Але не завжди. Найчастіше, на щастя, ти сам знаходиш їх у своїх кишенях, десь … Читати далі »
Filed under: Статті
Адвокат для Фортуни
UPD. Дякую всім небайдужим, адвоката знайдено! Друзі, хелп! ТЕРМІНОВО РОЗШУКУЄТЬСЯ АДВОКАТ! Для Вікторії “Фортуни” Котеленець, з якою ми у 2015-2016 роках служили разом у добровольчому підрозділі (у складі ДУК ПС та УДА). Ви пам’ятаєте її справу. На початку 2021 р. Фортуну заарештували через те, що виявилась зовні схожою на жінку, яка на “параді” в так званій “ДНР” конвоювала наших полонених. Віка сиділа в СІЗО, потім спільними зусиллями ми витягли її на домашній арешт з браслетом, потім … Читати далі »
Filed under: Повідомлення
Про етнічного росіянина, який не святкував День Незалежності України
Ще одна історія реальної людини. Етнічний росіянин родом зі сходу України. Коли його вітали з Днем Незалежності, він казав: “Це не моє свято. Вам потрібна ця незалежність, ви її й святкуйте, а мені вона не треба”. 24 лютого застало його з родиною в Харкові. Посиділи під обстрілами і вирішили звідти втікати. Евакуювалися потягом, потяг потрапив під обстріл. Він з дружиною і дітьми ховалися під вагоном, між колесами. Цей експірієнс справив на чоловіка незабутнє враження. Чоловік сказав: “Хтось має за це відповісти”. Відправив сім’ю за кордон і пішов у ЗСУ. Він не підлягав мобілізації через серйозне хронічне захворювання, але на медкомісії благополучно його приховав. Відвоював рік, був у багатьох “гарячих місцях”. За цей час його здоров’я сильно погіршилось. Зараз списується по ВЛК. Нісенітниць більше не верзе. #історії_з_життя … Читати далі »
Filed under: Статті
“І доходить отак раптово…”
* * * І доходить отак раптово, Скільки років іде війна. Скільки всього – не тільки злого – Нагадала оця весна! Як виснажує розуміння, Скільки втрачено в боротьбі! Ти божишся, що неодмінно Надолужиш усе собі. Втім, навіщо слова гучні ці І запевнення голосні? Пам’ятаю усі річниці. Святкуватиму по війні. 19.04.2023 #Bilozerska_rhymes … Читати далі »
Filed under: Мої вірши
Мій вірш на Радіо Культура
Пише журналістка Марина МУЛЯР: Коли я попросила в авторки цей вірш для нашого ефіру, вона перепитала: то вам текст, чи начитати. Не вірячи своєму щастю, я відповіла: звичайно, начитати, якщо можна. Отже, цей вірш просто зараз і звідти, з нуля. До дня офіційного початку АТО. Олена Білозерська , учасниця цієї війни в різних амплуа, але від самого початку, з 2014. http://schedule.nrcu.gov.ua/schedule/play-archive.html?periodItemID=3421233&fbclid=IwAR0AqIDsBwZmohhtIrHblI9B8beI5-41VxlLlvleqtsNq2LzMgkAeP-PL5M … Читати далі »
Filed under: Мої вірши
Статті
- Квітень 2024
- Березень 2024
- Лютий 2024
- Січень 2024
- Грудень 2023
- Листопад 2023
- Жовтень 2023
- Вересень 2023
- Серпень 2023
- Липень 2023
- Червень 2023
- Травень 2023
- Квітень 2023
- Березень 2023
- Лютий 2023
- Січень 2023
- Грудень 2022
- Листопад 2022
- Жовтень 2022
- Вересень 2022
- Серпень 2022
- Липень 2022
- Червень 2022
- Травень 2022
- Квітень 2022
- Березень 2022
- Лютий 2022
- Січень 2022
- Грудень 2021
- Листопад 2021
- Жовтень 2021
- Вересень 2021
- Липень 2021
- Червень 2021
- Травень 2021
- Квітень 2021
- Березень 2021
- Лютий 2021
- Січень 2021
- Грудень 2020
- Листопад 2020
- Жовтень 2020
- Вересень 2020
- Серпень 2020
- Липень 2020
- Червень 2020
- Травень 2020
- Квітень 2020
- Березень 2020
- Лютий 2020
- Січень 2020
- Грудень 2019
- Листопад 2019
- Жовтень 2019
- Вересень 2019
- Серпень 2019
- Липень 2019
- Червень 2019
- Травень 2019
- Квітень 2019
- Березень 2019
- Лютий 2019
- Січень 2019
- Грудень 2018
- Листопад 2018
- Жовтень 2018
- Вересень 2018
- Серпень 2018
- Липень 2018
- Червень 2018
- Травень 2018
- Квітень 2018
- Березень 2018
- Лютий 2018
- Грудень 2017
- Листопад 2017
- Жовтень 2017
- Вересень 2017
- Серпень 2017
- Липень 2017
- Червень 2017
- Травень 2017
- Квітень 2017
- Березень 2017
- Лютий 2017
- Січень 2017
- Грудень 2016
- Листопад 2016
- Жовтень 2016
- Вересень 2016
- Серпень 2016
- Липень 2016
- Червень 2016
- Травень 2016
- Квітень 2016
- Березень 2016
- Липень 2014
- Лютий 2014
- Січень 2014
- Грудень 2013
- Листопад 2013