Уявіть, який прекрасний образ, суто естетично, для кінофільму. Або, якби я вміла добре малювати, то намалювала б це просто як картину: погода без жодної хмаринки, міст, на мосту стоїть самотній чувак з парасолею, мобільним телефоном і російським паспортом. Це не фантазія, це реальність. Днями з Естонії отак витурили 66-річного росіянина Сєргєя Нєпрімєрова, який прожив там 60 років, тобто, з раннього дитинства. Жив, маючи тільки вид на проживання, громадянином Естонії ніколи не був. Бігав на мітинги з російськими прапорами і колорадськими стрічками. Потім поїхав до Росії на чиїсь похорони, а назад – дзуськи. “Меня посадили в машину, отвезли в погранпункт № 2, вывели на мост, отдали паспорт, отобрали ID-карту, и все, я остался стоять на мосту, из всего имущества у меня были телефон и зонтик”. Естонці, якщо вже щось роблять, так … Читати далі »

Слухаю зараз інтерв’ю Подоляка Майклу Накі, він каже про можливе пояснення регулярних обстрілів росіянами української інфраструктури: 1. Шантажування України, щоб змусити її піти на перемовини і підписати мирний договір, в якому відмовитись від НАТО і визнати окуповані території російськими (ще й захочуть собі Херсон і Запоріжжя). 2. Уникнути відповідальності, адже якщо Україна погодиться на російські умови, значить, Росія перемогла і нікому нічого не винна, переможців не судять. 3. Ірраціональна ненависть до українців, які дали їм тягла, зруйнувавши міф про їхню непереможність. Це все правда, але мені здається, що не менш важлива причина обстрілів інфраструктури – бажання ворогів створити українським цивільним настільки нестерпні умови життя, щоб вони масово втікали на захід. Щоб таким чином перевантажити економіки західних країн турботою про біженців, викликавши одночасно у мешканців цих країн негативне ставлення до українців, які “понаїхали”. Щоб нам … Читати далі »

Розповідь юної медсестрички. – У нас квартира в Києві біля ТЕЦ, так під час останніх прильотів вікна повибивало. А тато мій працює на ТЕЦ, вантажить вугілля. І коли він був на майданчику для вигрузки, його вибухом підняло і гепнуло об те вугілля. Ні, нічого страшного, обійшлося синцями по всьому тілу. Я кажу: “Тату, була ж тривога, чому ти в укриття не пішов?”. А він: “А хто б тоді вантажив вугілля?”. Ну, виписався з лікарні і сьогодні вже на роботу вийшов. Я йому кажу: “Ти ж тепер, коли буде тривога, підеш в укриття?”. А він: “А хто буде вантажити вугілля?”. … Читати далі »