“Хочеш утішити когось – не можеш, далеко ми…”

* * * Хочеш утішити когось – не можеш, далеко ми. Хочеш тримати за руку – не можеш, не поруч. Тільки за цю незникомість відплатимо декому. Тільки за нашу розлуку страждатиме покруч. #Bilozerska_rhymes … Read entire article »
Filed under: Мої вірши
“І доходить отак раптово…”

* * * І доходить отак раптово, Скільки років іде війна. Скільки всього – не тільки злого – Нагадала оця весна! Як виснажує розуміння, Скільки втрачено в боротьбі! Ти божишся, що неодмінно Надолужиш усе собі. Втім, навіщо слова гучні ці І запевнення голосні? Пам’ятаю усі річниці. Святкуватиму по війні. 19.04.2023 #Bilozerska_rhymes … Read entire article »
Filed under: Мої вірши
Мій вірш на Радіо Культура

Пише журналістка Марина МУЛЯР: Коли я попросила в авторки цей вірш для нашого ефіру, вона перепитала: то вам текст, чи начитати. Не вірячи своєму щастю, я відповіла: звичайно, начитати, якщо можна. Отже, цей вірш просто зараз і звідти, з нуля. До дня офіційного початку АТО. Олена Білозерська , учасниця цієї війни в різних амплуа, але від самого початку, з 2014. http://schedule.nrcu.gov.ua/schedule/play-archive.html?periodItemID=3421233&fbclid=IwAR0AqIDsBwZmohhtIrHblI9B8beI5-41VxlLlvleqtsNq2LzMgkAeP-PL5M … Read entire article »
Filed under: Мої вірши
“Ця зима здавалася нескінченною…”

Ця зима здавалася нескінченною – а весна настала. Вороги здавалися незліченними – але ми зі сталі. Перемога виросте неминучою, як ці квіти. Ми з *** *** (потворами нехорошими) станем квиті. … Read entire article »
“В цьому місті поменшало молодих…”

*** В цьому місті поменшало молодих – переважно військові, або старі. Вони чують розриви, які від них на дистанції пострілу 2С3. Люди звикли і думають: ну і фіг, як згорів сарай, то і дім гори. В цьому місті поменшало бізнесІв – всі великі закрилися і втекли. А маленькі лишилися, і усі – виживають і впахують, як воли. Комбатанти годують бездомних псів, і цивільні теж коли-не-коли. Сіре місто у сутності на краю продукує сенси й краде вогні. Якимсь дивом … Read entire article »
Filed under: Мої вірши
“Буває, що в хвильку якусь одну…”

* * * Буває, що в хвильку якусь одну Наслухаєшся розмов – На війні все точиться про війну, А хочеться – про любов. Весела майстерність, холодний гнів І лютий пекельний сказ – Усе це для знищення ворогів, Любов – для рятунку нас. Із Силою, що має безліч назв, Заходячи в резонанс, На мінному полі нам раз у раз Дає пропетляти шанс. Незриме, нечутне – а все ж, а все ж Існуюче недарма – Бо хтось там чекає. І ти живеш. Бо міцно тебе трима. 10.03.2023 … Read entire article »
Filed under: Мої вірши
Залишенці

Для початку – анекдот. Помирає старезний дід. Питає свою бабцю: – Скажи, ти мене коли-небудь зраджувала? – Та ти що, старий, ніколи не було. – А пам’ятаєш, як я у сорок п’ятому прийшов з війни, стукав, кликав тебе, а ти мені щось довго не відчиняла? Бабця ойкнула, сплеснула руками, вибігла з кімнати, полізла чимдуж на горище, відкрила скриню! А там – скелет. Так ось, виявляється, я на початку березня минулого року написала вірш, і внаслідок всім відомих подій, нервів і … Read entire article »
Filed under: Мої вірши
Невинні
*** Німі і розполовинені, У вигнанні, як на вигоні – В Варшаві або в Берліні – Невинні. В тилу, а не під прильотами, Замахані і замотані, Яким так соромно нині – Невинні. В Скадовську і Мелітополі, Страхом і чеканням втомлені, Які скоро будуть вільні – Невинні. На службі на третій лінії, Яким вже так нести лінь її, В виснажливому терпінні – Невинні. В Гостомелі і у Бахмуті, Оті, що здолали страх, оті, Що стали на вічній зміні – Нетлінні. 08.01.2023 #Bilozerska_rhymes … Read entire article »
Filed under: Мої вірши
Мій вірш у виконанні штучного інтелекту

Креативний Олекса Ярославцев запхав моє обличчя і голос у штучний інтелект 🙂 Що з того вийшло – можна подивитися тут: (персонаж читає мій вірш) … Read entire article »
Filed under: Мої вірши, Повідомлення
“А чого це вони?”

“А ЧОГО ЦЕ ВОНИ?” Мені не подобаються важкі ПідсУмки і їхній вміст. А ще – протитанкові їжаки На вулицях рідних міст. Іржаві, грубезні, вони таки Спотворюють краєвид. А ще – перестрашені малюки, Яких налякав приліт. А ще – коли низько гуде вгорі Не мирний і не літак. Коли вимикаються ліхтарі, І темно іти відтак. Мені не до серця, коли оці, Яким вже давненько час Дивитися знизу на корінці, Щось нявкають проти нас. І фраза – густа, як пролита кров, Й гучна, як сполошний дзвін – Мені на вуста повертає знов Просте “А чого це він?”. Всім … Read entire article »
Filed under: Мої вірши
Статті
- Червень 2023
- Травень 2023
- Квітень 2023
- Березень 2023
- Лютий 2023
- Січень 2023
- Грудень 2022
- Листопад 2022
- Жовтень 2022
- Вересень 2022
- Серпень 2022
- Липень 2022
- Червень 2022
- Травень 2022
- Квітень 2022
- Березень 2022
- Лютий 2022
- Січень 2022
- Грудень 2021
- Листопад 2021
- Жовтень 2021
- Вересень 2021
- Липень 2021
- Червень 2021
- Травень 2021
- Квітень 2021
- Березень 2021
- Лютий 2021
- Січень 2021
- Грудень 2020
- Листопад 2020
- Жовтень 2020
- Вересень 2020
- Серпень 2020
- Липень 2020
- Червень 2020
- Травень 2020
- Квітень 2020
- Березень 2020
- Лютий 2020
- Січень 2020
- Грудень 2019
- Листопад 2019
- Жовтень 2019
- Вересень 2019
- Серпень 2019
- Липень 2019
- Червень 2019
- Травень 2019
- Квітень 2019
- Березень 2019
- Лютий 2019
- Січень 2019
- Грудень 2018
- Листопад 2018
- Жовтень 2018
- Вересень 2018
- Серпень 2018
- Липень 2018
- Червень 2018
- Травень 2018
- Квітень 2018
- Березень 2018
- Лютий 2018
- Грудень 2017
- Листопад 2017
- Жовтень 2017
- Вересень 2017
- Серпень 2017
- Липень 2017
- Червень 2017
- Травень 2017
- Квітень 2017
- Березень 2017
- Лютий 2017
- Січень 2017
- Грудень 2016
- Листопад 2016
- Жовтень 2016
- Вересень 2016
- Серпень 2016
- Липень 2016
- Червень 2016
- Травень 2016
- Квітень 2016
- Березень 2016
- Липень 2014
- Лютий 2014
- Січень 2014
- Грудень 2013
- Листопад 2013