* * * Хочеш утішити когось – не можеш, далеко ми. Хочеш тримати за руку – не можеш, не поруч. Тільки за цю незникомість відплатимо декому. Тільки за нашу розлуку страждатиме покруч. #Bilozerska_rhymes … Read entire article »

* * * І доходить отак раптово, Скільки років іде війна. Скільки всього – не тільки злого – Нагадала оця весна! Як виснажує розуміння, Скільки втрачено в боротьбі! Ти божишся, що неодмінно Надолужиш усе собі. Втім, навіщо слова гучні ці І запевнення голосні? Пам’ятаю усі річниці. Святкуватиму по війні. 19.04.2023 #Bilozerska_rhymes … Read entire article »

Пише журналістка Марина МУЛЯР: Коли я попросила в авторки цей вірш для нашого ефіру, вона перепитала: то вам текст, чи начитати. Не вірячи своєму щастю, я відповіла: звичайно, начитати, якщо можна. Отже, цей вірш просто зараз і звідти, з нуля. До дня офіційного початку АТО. Олена Білозерська , учасниця цієї війни в різних амплуа, але від самого початку, з 2014. http://schedule.nrcu.gov.ua/schedule/play-archive.html?periodItemID=3421233&fbclid=IwAR0AqIDsBwZmohhtIrHblI9B8beI5-41VxlLlvleqtsNq2LzMgkAeP-PL5M … Read entire article »

*** В цьому місті поменшало молодих – переважно військові, або старі. Вони чують розриви, які від них на дистанції пострілу 2С3. Люди звикли і думають: ну і фіг, як згорів сарай, то і дім гори. В цьому місті поменшало бізнесІв – всі великі закрилися і втекли. А маленькі лишилися, і усі – виживають і впахують, як воли. Комбатанти годують бездомних псів, і цивільні теж коли-не-коли. Сіре місто у сутності на краю продукує сенси й краде вогні. Якимсь дивом … Read entire article »

* * * Буває, що в хвильку якусь одну Наслухаєшся розмов – На війні все точиться про війну, А хочеться – про любов. Весела майстерність, холодний гнів І лютий пекельний сказ – Усе це для знищення ворогів, Любов – для рятунку нас. Із Силою, що має безліч назв, Заходячи в резонанс, На мінному полі нам раз у раз Дає пропетляти шанс. Незриме, нечутне – а все ж, а все ж Існуюче недарма – Бо хтось там чекає. І ти живеш. Бо міцно тебе трима. 10.03.2023 … Read entire article »

Для початку – анекдот. Помирає старезний дід. Питає свою бабцю: – Скажи, ти мене коли-небудь зраджувала? – Та ти що, старий, ніколи не було. – А пам’ятаєш, як я у сорок п’ятому прийшов з війни, стукав, кликав тебе, а ти мені щось довго не відчиняла? Бабця ойкнула, сплеснула руками, вибігла з кімнати, полізла чимдуж на горище, відкрила скриню! А там – скелет. Так ось, виявляється, я на початку березня минулого року написала вірш, і внаслідок всім відомих подій, нервів і … Read entire article »

“А ЧОГО ЦЕ ВОНИ?” Мені не подобаються важкі ПідсУмки і їхній вміст. А ще – протитанкові їжаки На вулицях рідних міст. Іржаві, грубезні, вони таки Спотворюють краєвид. А ще – перестрашені малюки, Яких налякав приліт. А ще – коли низько гуде вгорі Не мирний і не літак. Коли вимикаються ліхтарі, І темно іти відтак. Мені не до серця, коли оці, Яким вже давненько час Дивитися знизу на корінці, Щось нявкають проти нас. І фраза – густа, як пролита кров, Й гучна, як сполошний дзвін – Мені на вуста повертає знов Просте “А чого це він?”. Всім … Read entire article »