Дні холодні, передвеликодні, І ніхто не зна, Скільки б я розповіла сьогодні, Якби не війна… Ох, який би звіт на стіл поклала За оці роки, Сама себе зняла б з п’єдестала Чи то навпаки. Як болить, як піниться відчайно, Рветься з глибини! Важко жить в обітниці мовчання До кінця війни. (с) моє … Read entire article »

* * * З епічної провесни цього бою Згадається нам потому З’єднання ненависті і любові, Притлумлене через втому. Це скажуть нащадки про нас з тобою: “Позбавили світ від зла ви” – З шаленою тугою за добою, Коли доросли до слави. (с) моє … Read entire article »

* * * Намагаємось якось навести лад, Хоч не вміємо це достоту. А на півночі в нас самозваний брат – Діжка – порох і нечистоти. Знов життя забирають у тебе шмат, Не питають, чи ти не проти… Я сьогодні ходила у військкомат, Оформлялася замкомроти. (с) моє … Read entire article »

*** Уйти б в свободный стих. Но не дают Осколки рифм и препинанья знаков. И призрак той, которой нету тут – Еще, уже – как смеха гайдамаков. Бессилье слов и невозможность дел… Но что-то шепчет в кровь, сквозь лень и жалость: Похоже, все сказал я, что хотел. Мне остается сделать, что сказалось. Павло Вольвач Перевод с украинского Олены Билозерской ************************** ОРИГІНАЛ: Піти б у вільний вірш. Але трима Череп’я рим і розділових знаків. І тінь тії, котрої ще нема – Чи вже нема, як сміху гайдамаків. Безсилля слів. Та в пошуках ходів Щось шепче в кров із потаємних залоз. Здається, все сказав я, що хотів. Лишилося зробити, що сказалось. Павло Вольвач … Read entire article »

25 вересня у “Ветерано Ресто” відбулася презентація поетичної збірки “В.О.П. (війною ограновані поезії). – К.: ДІПА, 2018. “Поезія від тих, хто на власні очі бачив війну, щира і чесна” – сказано в анотації. Автори збірки: Артур Закордонець (“локомотив” книги, зусиллями якого вона й вийшла), Сергій Бородкін, Олена Білозерська, Назар Розлуцький, Влад Сорд, Костянтин Чабала, Роман Семисал, Петро (Патрік) Орішко. Відео з мого виступу на презентації: … Read entire article »

* * * В далекий час, що іще був не наш, Коли ще рано було, Коли на нас ще сидів камуфляж, Як на корові сідло, Коли по горищах били дощі, А не 12,7, І це ворушило щось у душі, Прагнучи слів і рим, Коли слово “нуль” означало те, Дорівнює що нулю – Тоді я прожила все, що тепер Просто бачу й роблю. Олена БІЛОЗЕРСЬКА 24.05.2017 … Read entire article »