Про неправильну феньку з бісеру

Підлітком я непогано плела феньки з бісеру. І от якось вчителька попросила прийти у вихідний до неї додому і допомогти її синові, молодшому від мене на пару років, сплести собі феньку.

Я прийшла. Малий хотів феньку, на якій було б його ім’я англійською. Я попросила показати, як воно пишеться. Він написав, я запідозрила, що з помилкою, але майже не знала тоді англійської, тож сперечатися не стала.

Я показала йому, як плести. Виплела найбільш відповідальну “середню” частину, з іменем, залишила його доробляти і пішла собі додому.

Вдома залізла в “джерела” і з’ясувала, що помилка таки була. В мене миттєво зіпсувався настрій. Ну, як це так – носити браслет з помилкою у власному імені! Ще хтось зауважить і сміятиметься з пацана. Та й свою провину відчувала – хоч він і сам дав мені зразок з помилкою, але все ж таки я старша, мала бути розумнішою.

Я подумала, що варто сплести йому іншу, правильну феньку і передати через його маму. А далі закрутилася. Не те, щоб забула – я постійно пам’ятала про цю історію – але щоразу знаходила собі більш термінові заняття.

Час летів, абсолютно непомітний для мене. Нарешті я вирішила, що досить тягати за собою того “хвоста”, треба нарешті сісти, сплести феньку, віддати й забути. І лише тут до мене дійшло, що я вже навчаюся у виші – значить, минуло вже 2-3 роки, пацан за цей час елементарно виріс і, скоріше за все, йому вже ті феньки нафіг не треба. Це ж лише в мене захоплення і спосіб життя з дитинства фактично не змінювались, це ж лише я не відчуваю, як минає час.

Так хлоп і лишився без грамотної феньки. Потім, ще зовсім молодим, він чи то помер, чи то загинув. Я про це дізналась набагато пізніше, цілком випадково.

З тієї історії минуло вже майже 30 років. А для мене ніби нічого й не змінилося. Ніби це вчора я не довела до ідеалу ту нещасну феньку й ніколи не пізно її переробити. Щоб усе було гарно та правильно, щоб не червоніти. Але насправді ж це було в іншому житті. Могло навіть і не зі мною бути, а з кимось іншим. Але цей недороблений “хвіст” висить на мені по цей день.
Не лишайте “хвостів”, не тягайте їх за собою в інше життя.