Коли людина каже/пише щось, що викликає ваше справедливе обурення – вона абсолютно точно хоче, щоб якомога більше людей дізналися про її позицію. Ви думаєте: “Ах ти ж ***, *** і ***!” І робите все, щоб цьому *** допомогти. Залишаєте гнівні коменти під його постом (піднімаючи його рейтинги). Пишете яскраві тексти, в яких сперечаєтесь з його позицією (а хто б без вас про неї знав?). Доводите протилежне – так, ніби боретесь із вселенським злом (роздуваючи при цьому його значення). Ваші друзі від вас дізнаються про існування позиції *** і починають так само завзято її спростовувати – ніби та позиція чогось варта. Ще й виправдовуватись починаєте. Як в тому анекдоті: “Не слухайте його, його дочка повія!” – “У мене взагалі нема дочки, в мене двоє синів!” – “А от тепер виправдовуйся!”. Коли купа людей, в … Читати далі »

Нікого не дивує, коли під час бойових дій солдати перевдягаються у форму противника, хоч це і заборонено міжнародним правом. Але не всі усвідомлюють, що в інформаційному протистоянні робиться те саме. Не всі навіть усвідомлюють масштаби і значущість цього протистояння. Не застерігаю вас від впливу соловйових і скабєєвих – вони працюють виключно на свою аудиторію, а для нас повністю безпечні. Вони як вірус, що вражає лише росіян, а нас веселить 🙂 Не застерігаю від жодної ворожої пропаганди, сказаної чи написаної російською, з антипутінських позицій – ця пропаганда теж відносно безпечна, при її вигляді навіть у російськомовних українців автоматично вмикається блок. Не застерігаю і від псевдоукраїнських текстів, що рясніють помилками онлайн-перекладачів. Часи “пекельних борошен” давно минули, нові “перли”, що час від часу з’являються зараз – це вже не ляпи росіян, а приколи українців. Сьогоднішні ефективні ворожі … Читати далі »

Один офіцер дуже не хотів потрапити на передову. Готуючись до мобілізації, він обрав собі місце служби, де шанси на це були невисокі. І відкрито казав своїм підлеглим: “Я високо ціную своє життя – дорожче, ніж життя кількох [пейоративна назва військовослужбовців армії держави-агресора]. Я успішна заможна людина, не публічна, у мене сім’я, мене не цікавлять медалі і соціальний капітал. Якщо прийде наказ відбути на передок, я його виконаю, але сам не зроблю нічого, щоб туди потрапити”. Що, вже засуджуєте його? “Тиловий щур” і все таке? Тоді слухайте далі. А далі він казав: “Якщо колись нам все-таки доведеться опинитись на передку, ми маємо зробити все, щоб бути до цього максимально готовими. Це збільшить наші шанси накришити побільше [пейоративна назва військовослужбовців армії держави-агресора], а самим залишитись живими”. Він дуже довго прослужив у тиловому підрозділі. І … Читати далі »