Статті Коментарі

Білозерська INFO » Статті

Не рухай Г, не буде С

Коли людина каже/пише щось, що викликає ваше справедливе обурення – вона абсолютно точно хоче, щоб якомога більше людей дізналися про її позицію. Ви думаєте: “Ах ти ж ***, *** і ***!” І робите все, щоб цьому *** допомогти. Залишаєте гнівні коменти під його постом (піднімаючи його рейтинги). Пишете яскраві тексти, в яких сперечаєтесь з його позицією (а хто б без вас про неї знав?). Доводите протилежне – так, ніби боретесь із вселенським злом (роздуваючи при цьому його значення). Ваші друзі від вас дізнаються про існування позиції *** і починають так само завзято її спростовувати – ніби та позиція чогось варта. Ще й виправдовуватись починаєте. Як в тому анекдоті: “Не слухайте його, його дочка повія!” – “У мене взагалі нема дочки, в мене двоє синів!” – “А от тепер виправдовуйся!”. Коли купа людей, в … Read entire article »

Filed under: Статті

ОБЕРЕЖНО, ВОРОГИ В СИНЬО-ЖОВТОМУ!

Нікого не дивує, коли під час бойових дій солдати перевдягаються у форму противника, хоч це і заборонено міжнародним правом. Але не всі усвідомлюють, що в інформаційному протистоянні робиться те саме. Не всі навіть усвідомлюють масштаби і значущість цього протистояння. Не застерігаю вас від впливу соловйових і скабєєвих – вони працюють виключно на свою аудиторію, а для нас повністю безпечні. Вони як вірус, що вражає лише росіян, а нас веселить 🙂 Не застерігаю від жодної ворожої пропаганди, сказаної чи написаної російською, з антипутінських позицій – ця пропаганда теж відносно безпечна, при її вигляді навіть у російськомовних українців автоматично вмикається блок. Не застерігаю і від псевдоукраїнських текстів, що рясніють помилками онлайн-перекладачів. Часи “пекельних борошен” давно минули, нові “перли”, що час від часу з’являються зараз – це вже не ляпи росіян, а приколи українців. Сьогоднішні ефективні ворожі … Read entire article »

Filed under: Статті

Про одного офіцера

Один офіцер дуже не хотів потрапити на передову. Готуючись до мобілізації, він обрав собі місце служби, де шанси на це були невисокі. І відкрито казав своїм підлеглим: “Я високо ціную своє життя – дорожче, ніж життя кількох [пейоративна назва військовослужбовців армії держави-агресора]. Я успішна заможна людина, не публічна, у мене сім’я, мене не цікавлять медалі і соціальний капітал. Якщо прийде наказ відбути на передок, я його виконаю, але сам не зроблю нічого, щоб туди потрапити”. Що, вже засуджуєте його? “Тиловий щур” і все таке? Тоді слухайте далі. А далі він казав: “Якщо колись нам все-таки доведеться опинитись на передку, ми маємо зробити все, щоб бути до цього максимально готовими. Це збільшить наші шанси накришити побільше [пейоративна назва військовослужбовців армії держави-агресора], а самим залишитись живими”. Він дуже довго прослужив у тиловому підрозділі. І … Read entire article »

Filed under: Статті

Арифметична загадка про мишей :)

Арифметична загадка. Нас замучили миші. Було їх, умовно, 50 штук. Пригодували кішку. Кішка зловила лише одну мишу. Питання: скільки залишилось мишей? Правильна відповідь: нуль. Це просте математичне правило, вочевидь, діє на всіх, окрім росіян. 🙂 … Read entire article »

Filed under: Гумор, Статті

Що робив наш народ під Гостомелем, як тільки прогнали окупантів

Пряма мова мого побратима, тепер військового, а на момент описуваних подій цивільного волонтера: “Як тільки окупантів погнали з-під Гостомеля, одразу поїхав я туди – позбирати трофеї для волонтерської виставки. Їду і бачу якусь незрозумілу чорно-блискучу пляму, десь 15 на 10 метрів. Під’їхали ближче, роздивилися – а це вороги везли крадені плазми, і наші їх накрили, і лежить ціла величезна гора згорілих цих і розбитих пласких телевізорів. І пральних машин розбитих теж валялося дай Боже. Там їхньої горілої техніки повний ліс був! А навколо – сила-силенна місцевих. Хто з ключами, хто з автогеном, хто двигун знімає, хто ресори, “Вася, іди сюди з ломом, допоможи!”. Одні машини під’їжджають, інші від’їжджають, такий велетенський мурашник, і всі ріжуть те залізо. А ще ж тільки почалося розмінування. Прислали хлопців військових, вони стали в ланцюг і граблями … Read entire article »

Filed under: Статті

Про вдячність

Припустимо, ти виручив знайомого на гроші. Не позичив йому, а так – просто дав. Щоб зробити добру справу, допомогти людині, а собі трохи підняти настрій. Іншим разом ти добровільно витратив день свого часу, щоб допомогти колезі з його роботою, в якій він заплутався, а ти шариш краще. У всіх таке бувало, правда? І в усіх цих випадках ми очікуємо вдячності. А як інакше? На вирішення чужих проблем, які тебе не торкаються, або торкатимуться колись опісля – ти витратив свої гроші, свій час. Ти міг цього не робити, але зробив. У тебе немає зайвого часу і зайвих грошей. Давши йому ту суму, ти щось не купив собі. Витративши на нього день, не зробив щось своє, важливе. І тебе за цю “благодійність” дружина сварить. Чи парламентська опозиція, якщо ти, приміром, голова уряду. Ти все … Read entire article »

Filed under: Статті

Про конфлікт Валерія Маркуса з керівництвом 47-ї бригади

Якщо вже Валерій Маркус виніс цю ситуацію в публічну площину, чого, на мою скромну думку, не слід було робити – висловлюсь і я. Підкреслю, що все це тільки мої припущення, бо не знаю ситуацію в бригаді зсередини. Маркуса особисто знаю, але недостатньо – спілкувалися вживу близько години, один раз, ще до вторгнення. З майором Ш., якого Маркус гостро критикує, не знайома, але від знайомих військових чула про нього хороші відгуки. Про самого Маркуса мої побратими, які співпрацювали з 47 бригадою, відгукувались стримано-негативно – як про гіпер-самовпевнену людину, яка справді багато знає, але не завжди вміє застосовувати свої знання на практиці. Що, на мою думку, там могло статися. 1. Маркус створював 47-й бат, який пізніше став бригадою, як власний унікальний стартап-проект (це його слова, не мої). Але він не міг його офіційно очолити, бо не є … Read entire article »

Filed under: Статті

Мій теніс :)

Мій теніс :)

Перше фото дворічної давнини, коли я була тимчасово цивільна і вчилася грати у теніс 🙂 Так і не навчилася до пуття. Але й зараз, коли буваю на ППД, я час від часу вдягаю на себе обидва мої броніки (плитоноску і кевларовий), каску, РПСку з магазинами, беру ракетку і в такому вигляді стучу м’ячиком об стіну 🙂 … Read entire article »

Filed under: Статті

Про ср*ч навколо звільнення Юрія Луценка із ЗСУ

Іноді в суспільстві трапляються події, які, подібно до лакмусового папірця, тестують людей – на патріотизм? На сміливість? На громадянську позицію? Ні. На звичайну людську порядність. У людей може бути різний бекграунд, різні обставини життя, різні погляди. Хтось заможний підприємець, хтось бідний пенсіонер. Хтось у війську, хтось в тилу чи за кордоном. Хтось підтримує Порошенка, хтось Зеленського. Хтось правий традиціоналіст, хтось ліберал. Всі різні, у кожного своє, кожному своє. А потім щось трапляється, люди на це реагують, і одразу як замулене скло відмили – стає видно, хто є хто. Чи не вперше я спостерігала цей феномен у 2010 році, коли 20-річну Аню Лисичку кинули за грати за те, що посмажила на вічному вогні яєчню. Тоді була, приміром, моя мама, донька фронтовика Другої світової, яка з дитинства шанує всі оті символи – і … Read entire article »

Filed under: Статті

Щодо загибелі Ігоря Гуменюка

Я не знаю, звідки в Шевченківському суді узялась вибухівка і якими були реальні обставини загибелі Ігоря “Дубенка” Гуменюка. Але точно знаю одне: тримати людину 8 років за гратами без обвинувального вироку суду – злочин. Сподіваюся, цей вибух стане тригером, який зрушить систему з місця. Слідство у суд у справах, де запобіжний захід – тримання під вартою, повинні тривати не більше року. При інших запобіжних заходах – не більше двох, максимум, трьох років. Тобто: не змогли за рік довести провину і прийняти рішення – випускайте з СІЗО і судіть ще рік. Знов не змогли довести – виправдовуйте. А цього конкретного хлопця давно треба було відправити на фронт. Дуже можливо, він би там теж загинув. Але не марно. … Read entire article »

Filed under: Статті

Статті