Кажуть, це добра прикмета і я тепер житиму довго. А взагалі-то ситуація сумна, бо вороги зняли на відео тіло якоїсь жінки, ВДЯГНЕНОЇ В ЦИВІЛЬНЕ, і заявили, що це відомий снайпер і скоріше за все, Білозерська. Хто та загибла – невідомо. Схоже, що мирна мешканка 🙁 А ще я нещодавно дізналася, що з однієї з тимчасово окупованих територій силоміць вивезли до Росії, до фільтраційного табору, мою добру знайому, звичайну цивільну жінку з проукраїнською позицією. Переживаю за її долю… #RussianUkrainianWar … Читати далі »

Звертаюся до близьких тих, хто зараз воює. За минулу добу в колі моїх знайомих були два випадки дезінформації. 1. Невідомі подзвонили родичам хлопця і повідомили, що він у полоні. Насправді з хлопцем усе гаразд, воює. 2. Дружина мого побратима 5 діб не мала з ним зв’язку, після чого їй зателефонував невідомий і сказав, що їхню колону накрили і її чоловік 200-й. Наступного дня вдалося з’ясувати, що справді були важкі бої і були втрати, мій побратим поранений, але живий. Він зараз у шпиталі, не важкий, з ним все буде гаразд. Це тільки за добу і тільки те, що я знаю. Думаю, таких випадків багато. Тому закликаю вірити тільки офіційним повідомленням уповноважених осіб і словам побратимів, яких знаєте особисто. #RussianUkrainianWar … Читати далі »

Нагадування з минулого життя. Рівно 12 років тому я вишила цю ікону. Тоді я вишивала ікони, так. І це була остання моя вишивка. Преподобний Сергій Радонезький. Більше не вишиваю. І нігті маю короткі. Як не дивно, ненависті не відчуваю взагалі. Просто працюю, в такому режимі, що сама дивуюся, як витримує організм. Іра Цвіла зробила одну з моїх найулюбленіших фото – де я 18 лютого 2014 сиджу на дереві між повстанцями і “беркутом”. Після Майдану Іра пішла воювати, відтоді не бачились, році у 2015-му я бачила на вулицях Києва білборди з нею… В перші дні війни Іра загинула під Києвом. Художник Сергій Пущенко малював у реальному часі спалений вхід до стадіону “Динамо”. Потім на базі 5-го ОБАТ ДУК писав портрети добровольців. Пізніше зробив подарункове видання “Кобзаря” з колажами з фотографій воїнів. Десь серед них була і я, … Читати далі »

Незважаючи на війну і труднощі, цивільні кияни продовжують підгодовувати тварин. Хлопчик, до якого злетілися всі голуби, щойно його побачили, насипав зерна на два люки. Голуби клюють лише з одного, бо біля другого зайняла вигідну тактичну позицію киця. Але вона не атакує, бо вже щось перехопила – місцева бабуся продовжує щодня годувати усіх дворових киць. З такими людьми – точно прорвемося 🙂 ****************** Люблю моїх хлопців! Інструктую, які дані вони мають подати. “Це щоб ви отримували зарплату”. Круглі очі в більшості, непідроблене здивування: “А нам тут що, будуть платити??” … Читати далі »

Дві критичні помилки, які ще не зробило, але може зробити наше керівництво. 1. Домовленість про припинення вогню, навіть нетривале. Противник за цей час почне освоювати територію, організовувати свої тили, призначати окупаційні адміністрації, проводити зачистки нелояльного населення. Він наставить блокпостів на трасах і налагодить власну логістику. Поки війна має дещо хаотичні форми, ми маємо перевагу, але ризикуємо її втратити. Де факто це призведе, як мінімум, до втрати Україною контролю над значною частиною територій. Як на Донбасі. А потім, коли Росія оговтається, до подальшого російського наступу. 2. Передача полонених їхнім мамам, якщо вони за ними особисто приїдуть. Мотиви такого рішення зрозумілі: світ (і ворожі солдати) побачить нашу гуманність, мами дізнаються правду про Україну. Але саме з міркувань в т.ч. гуманізму цього не слід робити. Бо: а) кілька сотень чи навіть тисяч зазомбованих мам все одно … Читати далі »