Статті Коментарі

Білозерська INFO » Відео » Міномети “Молот”

Міномети “Молот”

Відеосюжет УДА про нові міномети “Молот”.
Два цих міномети були випробувані у бойових умовах артилеристами 5-го батальйону УДА. Наші хлопці стверджують: це хороша, надійна, сучасна зброя.

Filed under: Відео · Tags: , ,



6 коментарів "Міномети “Молот”"

  1. Суцільний позитив. А оті, криво поварені, з прицілами зі складів СРСР, виготовлення 1946 – 1949 рр., з облізлою фарбою, що то було? Теж продали армії по 485000 гривень? І не скривилися? І де вони зараз? Як там родини загиблих при розривах хлопців? Що продукція, виготовлена до набивання жопи і після, матиме різну якість – то нормально, так завжди буває, я анітрохи не здивований. Хай “маяки” ще розкажуть, отаким же впевненим голосом, у до-мажорі, почому продають власному війську трьохлінійки Мосіна 1891/1930, у фірмовому циганському тюнінгу? І порівняють ту ціну з новим “Ремінгтоном” аналогічного калібру. В ІІ Світову всі рахували гроші, навіть небідні американці і англійці, спрощували конструкцію, міняли матеріали, над цим працювали міністерства і спеціальні бюро. А тут дядя виправдовується тим, що у турків – ще дорожче! Тобто, сам він не воює, він збоку, і скромно торгується з армією, яка його захищає. Сам він на турка наче не схожий. Просто, такий уродився. Імпортний приціл міномета – приблизно $2500. То що, труба з колесами за $16500? При готовій конструкції, власному металі, зарплатах по 4000 грн.? Це не то, що нечесно, це – не етично. Схоже на те, що держава ніяк не регламентує норму прибутку у виробництві зброї, під час війни. Наприклад, при складних роботах на двигунах і механізмах моторних яхт вартість години – $50. Це кінцева вартість, для замовника. Хтось зможе мені довести, що виробництво труби на колесах потребує 2330 годин праці? При менших габаритах, простих операціях, серійній роботі? Та ну, нафіг. МР-40 потребував 15 годин, це не міномет, але різниця на два порядки з хвостиком? Ці турецько-піддані потребують додаткового виховання, не можна бути такими жадними.

  2. Бундесвер у 2016 році відмовляється від 120 мм. мінометів, на користь 81 мм. Ефективність вища, а ефективність для німців – то щось таке, як смисл жизні, всезагальне щастя, і всеперемагаюча красота в одному флаконі. Продаватимуть, однозначно. І гавтомати продаватимуть, ті, що в них зараз. Гавтомати з пластиковою ложею, після двох магазинів починають виляти стволом, шкандаль був такий, що Меркельша лічно розгрібала. От, хай би нам і віддали, за символічну ціну. Тільки, мабуть, не з нашим щастям. Путін нападе.

  3. Але якщо пошукати константи в цьому явищі, то вони знаходяться. У 1940 році 120-мм. міномет виготовляли за майже 30000 рублів, при середній зарплатні в промисловості 340 рублів. Тобто, за 88 середніх зарплат. Зараз, при 480000 грн. і середній зарплаті у промисловості по Україні близько 4200 грн. це буде 114 зарплат. А якщо брати середню по Києву, 5400 грн., то 88,88 зарплат. Совпадєніє? Нє думаю… Скоріше повірю, що пронормували роботи за техпроцесом 1940 року, верстатний парк на рівні 1940 року, трофейні німецькі і американці з ленд-лізу. Ну, або поблизу мінометної труби згущуються гравітаційні поля і час уповільнюється. Що стосується імпортних мінометів, то це, практично суцільно, апарати дещо більш високого рівня конструктивної довершеності, м’яко кажучі. І панове з “Молота”, я впевнений, добре про це знають. Не до порівняння.

  4. Я недостатньо ясно написав 12.11.2016. За час, що пройшов від 1940 року, техніка і технології вдосконалилися. Наприклад, швидкість обробки металу збільшилася приблизно втричі, навіть при використанні схем обробки 1940 року. Так само вдосконалилися термообробка, дефектоскопія, гальваніка, фарбування. Використовуючи сучасні верстати і інструмент, можна скоротити час обробки навіть не втричі, а разів так у 20. Відповідно зменшити затрати живої праці, собівартість. І при нормі прибутку 15%, як про це заявляє “Оборонпром”, віддати міномети армії, умовно, по 100.000 гривень, народних грошей. І навісити на них приціли 1946 року, зі складів. Але ми бачимо зовсім іншу картину, правда? Вони не змогли організувати виробництво, навіть для того, щоб добряче вкрасти, коли у них був і залишається шикарний шанс. Організувати справу так, щоб собівартість роботи не перевищувала 50 – 60 тисяч, скопіювати креслення радянського міномета, але оформити, як розробку, і ще тисяч 400 в ціну впаяти за різного роду ноу-хау, роялті, патенти, тощо. Все – собі, своїм. Доречі, експертиза там проситься, аж пищить. Але оті криві шви, попузирена фарба й іржа під нею, свідчать про інший підхід, вкрадено було на тому, що роботу підмінили халтурою, на шкоду якості і безпеці. Жопоголові рукожопи, однозначно. Нехай було би 500 тисяч, але якби не було розривів, іржі, відламів по зварним швам – хто би їм що сказав? Чому не призначається персонально відповідальна особа за якість і випробування кожної одиниці міномету? Прізвище якої вписується в формуляр, яка особисто контролює відповідність екземпляра встановленим зразкам і проходження всіх етапів технологічного ланцюжка? Це ж звичайна практика збройового виробництва, яка існує десятки років! Це не біном Ньютона! Так, це процедура, яка заважає красти і халтурити, але красти і халтурити на зброї – не можна! Це ж не Верховна Рада, не Мінстець, не департамент євроїнтеграції, тут не прокотить інженю, протеже, Гройсман-стайл, тут втрата відповідальності і культури виробництва одразу вибухає!

  5. Якщо є якась комісія з розслідування цього неподобства, то дуже просто можна перевірити конструкторську і технологічну документацію, на предмет наявності спеціальних заходів і операцій, які мали би запобігти розривам ствола.
    ————————————
    1) Чи була запроектована і чи робилася належним чином операція дефектоскопії ствола? Рентген, ультразвук, флюороскопія? Стандартні процедури.
    ————————————
    2) Чи була запроектована і чи робилася належним чином операція попереднього зміцнення, наклепу, нагартовки поверхневого шару металу зовнішнього діаметру ствола? Щось на зразок обдувки дробом, накатування роликом, або моднє, городське, оплавлення лазером? Всі ці технології відомі, в чому проблеми?
    ————————————
    3) Чи вистачило панам ізготовітєлям тями зробити гідравлічний стенд, і дати кожному стволу якихось 5000 циклів навантаження відповідним тиском? А вже потім зробити дефектоскопію? Всі спеціалісти для такого стенда і всіх розрахунків є. Виготовити могли би самостійно. Не вистачає політичної волі?
    ————————————
    Якщо ні, то треба на вєшалку. Або пожиттєво хай платять родинам загиблих вояків. Брати гроші за зброю, а робити примітивно, наче це ложка для взуття чи завіси для сільської хвіртки – це скотство.

  6. Випадково знайшов дані, витрати верстато-годин на виготовлення мінометів, правда іншого калібру, 82 мм. Так от, за Вікіпедією, зразок 1937 року потребував 182 верстато – години, а спрощений зразок 1941 року – 86 верстато – годин, зрозуміло, універсальних верстатів. Година експлуатації такого верстата коштує зараз, приблизно, $10 з амортизацією, електрикою, обслуговуванням, і ще $2 на годину – добра зарплата, всього $12 на годину. Тоді виготовлення обійдеться у 12 * 182 = 2184 долари, і приблизно 150 кг. металу на це піде, в середньому долар за кіло, всього 2334 долари. Це за нормативами швидкості обробки металу 1937 року, але за сучасними цінами, тобто, дорожче не може бути, ніяк. 120 мм. міномет може бути у виробництві дорожчий у 1,5 – 2 рази, не більше, тобто, $4700 за одиницю – верхня планка за будь – яких умов. Нехай ще 15% рентабельність, все одно на $20000 вийти не вдасться. З готовими кресленнями, зразками, 70 – річним досвідом експлуатації, готовими боєприпасами, запасами комплектуючих на армійських складах в Україні і навколо. І якесь там Пінькас розповідає на 112 про унікальність ствольної сталі, про необхідність багаторічних зусиль і значного додаткового державного фінансування, т.д. Там максимальний тиск 470 кг/см.кв., вдвічі менше, ніж у дробовику нічного сторожа, міномети якраз характерні відносно невеликим тиском у стволі, якщо порівнювати з умовами роботи гарматних стволів. Що тут унікального? Криворукість виробників, чи дикість і безсовісність бариг, які організували схему паразитування на бюджеті? Гідравліка на тиску 320 кг/см.кв. працює десятиліттями, у тому ж Дніпрі нафтогазові труби виготовляються серійно, там тиск на випробуванях до 1000 кг/см.кв. НТЗ, ТПЦ №4, якщо хто хоче подивитись, як здоровенну трубу крутить, наче варену макаронину. Стволи 30 мм. гармат БМП розриває так само часто? Ні? Стволи танкових гармат? Інша сталь, чи рівніші руки, чи інакше поставлена справа?
    ——————————–
    Є в мене одна нехароша підозра. А не замовили “Маяки” основні деталі апарата десь так, трохи східніше від Улан – Батора, у країні вічного женьшеня? Разом із тамошньою відомою якістю, і з тамошнього металу, унікального, також відомого несподіваними характеристиками? Так останнім часом у нас багато чого робиться, від трусів і до автомобілів. Які від цього можуть бути гарантії? Чесне слово мародерів?
    ——————————–
    У нас немає державної установи, яка відстоювала би державні інтереси при визначенні прийнятної ціни одиниці зброї. Як свідчать документи, витрати верстато – годин на той же міномет 82 мм. у 1941 році були зменшені удвічі з гаком, з відомих причин. Що подешевшало у нас? Хто над цим працює? Хто і як може зупинити мародерів, що під час війни впарюють країні одиницю некондиційної зброї за ціною п’яти штук справних і безвідмовних? Мені подобаються розмови цих пацюків про “ціни на імпортні аналоги”. Може вони спробують продати шедеври своєї маркетингової творчості американській армії? Чи англійській? За будь – якою ціною, я просто хочу подивитись. І де вони потім опиняться після серії вибухів, смертей і каліцтв.
    ——————————–
    Держава не воює. Для пацюків це не війна, а тільки “тема”.

Залишити відповідь

*

Статті