Історія давня, але правдива. Про Інну Вікторівну всі казали, що роки над нею не владні. Та їй і за паспортом було ще не дуже багато – десь біля сорока семи. Вона була справді гарною жінкою. Стежила за собою, мала струнку статуру, вбиралася завжди вишукано й зі смаком, носила окуляри в модній дорогій оправі, якій їй дуже личили. “Європейська пані”, – казали про неї колеги. Інна мала чоловіка, на 8 років молодшого від неї, і сина-дошкільника. Не любила купляти готовий одяг, та й вибору в ті часи особливого не було. Майже завжди шила собі у кравців. Одного разу надибала талановитого молодого кравця і відтоді користувалася лише його послугами, ще й усім колегам порекомендувала. Їй страшенно подобалось, що Геннадій не лише добре шив, а ще й був дуже галантний та люб’язний, клієнток, в тому … Читати далі »

Українці у Фейсбуці не стримують свої емоції з приводу росіян, які влучили ракетою в дев’ятиповерхівку в Дніпрі. Незабаром побільшає банів і всіляких обмежень. А пости в ФБ – це для дуже багатьох волонтерська робота і волонтерська допомога, інформування, зв’язок з друзями, психотерапія, зрештою. …В американського фантаста Роберта Шеклі є оповідання “Терапія” – про психічно хворого чоловіка на прізвище Кесвел, який хотів убити свого друга Мегнесена, що в його хворій уяві був втіленням зла. В моменти просвітлення Кесвел розумів, що Мегнесен – порядна людина і його друг, а йому самому треба негайно лікуватись. І ось він прийшов у магазин, аналог нашої “Медтехніки”, і придбав там прилад для лікування душевнохворих. Вдома увімкнув його, натягнувши на голову шолом – і голос з апарату почав питати в нього якісь дивні речі – наприклад, чи … Читати далі »

Розповіли мені сьогодні про біженку з Києва, яка, проживши якийсь час у Польщі, перебралася з дитиною далі на Захід. Знаєте, чому? Бо у Польщі їй було… …некомфортно? …мала погані умови проживання? …не знайшла роботу? …місцеві погано ставились? Ні. Вона переїхала, бо їй було СТРАШНО. Бо те місце в Польщі, куди її поселили, знаходиться в 10 км від кордону з Білоруссю! Поріг страха, як і больовий поріг, у різних людей абсолютно різний. Щоправда, він зростає значно легше, ніж больовий поріг. Тим, хто залишились у Києві, зараз смішно про таке чути. А 24-го страшно було всім без винятку. … Читати далі »

Кияни Андрій і Віктор – рідні брати. Від батька обоє успадкували дуже високий зріст, а більше між ними немає нічого спільного – ні зовні, ні за характером. Андрій змалку любив читати, а Вітя “не прочитав жодної книжки”, за що старший брат регулярно його підколював. Андрій ріс тихим, не любив галасливих компаній, з дитинства мав дуже поганий зір і часто хворів. Вітя мав добре здоров’я, був нереально спритний і постійно встрягав у пригоди. У підліткові та юнацькі роки Андрій зачитувався фентезі і дружив з толкієністами. Вітя з 14 років “бізнесував”. Його хист до заробляння грошей, орієнтування в тому, де й почому можна щось розмутити, намутити й підмутити – були непересічними. Андрій здобув вищу гуманітарну освіту, вивчив кілька мов. Після закінчення вишу влаштувався до комерційної установи. У найкоротші терміни навів ідеальний порядок в документації, отримав підвищення і … Читати далі »