Була вчора на показі фільму “Невидимий батальйон” у кінотеатрі “Жовтень”. Ясна річ, я бачила його раніше, в т.ч. на великому екрані, і вже звикла до самого фільму. Але не можу звикнути до реакції глядачів. Вони плачуть! Стільки, скільки дивляться – плачуть. І після фільму підходять, обнімають тебе, фотографуються з тобою, ДЯКУЮТЬ ЗА СЛУЖБУ… Продюсер фільму Марія Берлінська свідомо хоче запровадити у нас традицію, яка існує в країнах Заходу – коли до військових підходять на вулиці незнайомі люди … Читати далі »

“Воскресіння” Аркадія Бабченка – урок всім нашим зрадофілам. Все у нас не настільки погано. Тобто – таки погано, але не настільки, як їм здається. Який-небудь колишній “АТО”шник, про якого було відомо, що він у скрутному матеріальному становищі, отримавши пропозицію за 30 тисяч доларів убити Бабченка, не вбив Бабченка, не заліг на дно і не втік з переляку на заробітки (тоді знайшли б іншого виконавця), а нормально так взяв завдаток і пішов пряменько до СБУ. Так що … Читати далі »

На фото Аркадій Бабченко на Майдані, у ту найстрашнішу ніч, з 18 на 19 лютого 2014 року. Один з перших коментарів під повідомленням Борислава Берези про те, що Аркадія вбили – “Страну превратили в проходной двор”. Ця невибаглива фраза – замість епітафії Аркадію, Аміні і багатьом іншим. Мені соромно за мою державу. Соромно, що воююча держава живе як така, у якій нічого особливого не відбувається. З відкритими кордонами і п’ятими колонами, яким досі дозволяється робити усе, що … Читати далі »