Колись давно поїхала я у відрядження з двома колегами-чоловіками. Знала їх не близько, але ставилися ми один до одного, як мені тоді здавалося, із взаємною повагою. В готелі мене поселили у сусідньому з їхнім номері, стіни були тонкі, вони трохи випили, і я чула все, що вони говорили про мене. Переказувати це тут не буду, але порівняно з тим, що я про себе почула, усі “корабельні сосни” схожі на ввічливу дискусію інтелігентних філологів. Я була трохи шокована, але все-таки не сильно образилась, бо пам’ятала відомий анекдот про чоловічу психологію: – Ну як, вона тобі дала? – Ні. А тобі? – І мені не дала. І Миколі не дала. – От б*дь! В тому числі вони дуже грубо обговорювали і мого хлопця, з яким я нині давно і щасливо одружена, і мої з ним стосунки. Коли … Читати далі »

Прочитала розшифровку, як двоє депутатів, що не помітили увімкнених мікрофонів ЗМІ, фривольно обговорюють зовнішність своєї колеги. А власне, через що скандал? Один розповідає іншому якісь таємниці колеги, які вона довірила йому, сподіваючись на його порядність? Ні. Він каже про неї якісь об’єктивно погані речі – що вона, приміром, отримала місце в списку за хабар? Ні, нічого такого не каже. Він просто вважає, що вона сексуально приваблива жінка (хоча трошки не в його смаку), і ця її властивість добре нагодиться у політичній боротьбі. Все. Що тут такого? Чоловіки завжди плюс-мінус в таких словах обговорюють зовнішність жінок (і жінки часто-густо не відстають). Якби він щось подібне сказав їй в обличчя – так, це було б образливим, бо свідчило б про його неповагу до неї, про категоричне, декларативне несприйняття її у будь-якій ролі, крім “шматочка м’яса”. Але … Читати далі »

Подумалося: Бог створив цей світ не заточеним на рівні можливості. Куди не глянь: мишей ловлять коти, а не собаки, дітей народжують самки, а не самці, і так далі. Люди значно багатогранніші за тварин і здатні навчатися дуже багатьом речам, але все одно є такі речі, які не зміниш (або зміниш лише удавано), і це не лише такі речі, як стать-раса-зріст-колір волосся тощо, а навіть і характер, який диктує поведінку і зрештою визначає можливості. Весь світ побудований на конкуренції. Але оскільки сучасні суспільства здебільшого цивілізовані, то слабші в силу малочисельності або з інших причин спільноти мають можливість боротися за свої права. І це, загалом, позитивне явище. Але біда в тому, що здобувши рівні права, вони не зупиняються. І рівність ця буває лише недовга, хитка, як проміжний стан перед новою нерівністю. Беремо … Читати далі »

Вчора о пів на дванадцяту ночі телефонує мені схвильована жінка. Я була спросоння і спочатку не зрозуміла, чого вона хоче – тільки те, що йдеться про розголошення в Інтернеті її приватної інформації. Вона спершу думала, що це зробила я. Потім ми нормально поговорили і порозумілися. Цей пост – про ватну підлість і тупість. Жінка, що зателефонувала мені, назвемо її Лариса – з міста Білозерське, що на Донеччині. Проукраїнських поглядів. Вела сторінку в соцмережі українською мовою. Якісь уроди створили від її імені акаунт в “Однокласниках”, де написали її ім’я і прізвище, а в дужках – “Олена Білозерська”. Знаєте, як пишуть реальне ім’я і поруч псевдонім. Розмістили там фотки – на одних вона з родиною, на інших я на фронті (вона білявка приблизно мого віку). І написали наступне: “Я – Олена Білозерська (Лариса К.). Випускниця … Читати далі »

На Росії вступив в дію закон про роздачу російських паспортів українцям і білорусам. Тепер мордорське громадянство може отримати кожен, хто володіє російською мовою (екзамен при цьому не потрібен) і чий прямий родич живе або раніше жив на території Росії, СРСР чи Російської імперії. Тобто, під ці критерії підпадають абсолютно всі українці і білоруси, достатньо тільки їхнього бажання. Суперовий тест на виявлення в*ти міг би бути. Як ми знаємо, Україна забороняє подвійне громадянство. І якби ця законодавча норма працювала, можна було б легко й невимушено позбавляти новоспечених росіян українського громадянства, причому пожиттєво, суттєво зменшуючи тим самим відсоток в*тних голосів на кожних виборах. Але ця норма не працює. Виникає точнісінько така ж ситуація, як з обігом короткоствольної нарізної зброї: у злочинців вона все одно є, а чесним людям зась. Під … Читати далі »

Дивлюся репортажі з сьогоднішнього суду над Стерненком. Це вже не про самозахист, друзі, це про реванш. Таке дежавю – ніби часи Януковича повернулися. Ніби я на 10 років молодша і бігаю там з фотоапаратом. Ніби не йде сьомий рік війна, не було всіх отих обстрілів, розвідок, патрулювань, орденів, похоронів, каліцтв, життя невідомо де… А що – Януковича ж теж вибрали в демократичний спосіб. Що там та мавпа з гранатою, що там ті п’яні за кермом! Та що там той Путін в Кремлі, зрештою. Населення з бюлетенями – от що страшно. П’ять, а коли і десять-п’ятнадцять років безоплатної роботи на знос, часто з ризиком, якщо не для життя, то для здоров’я і свободи точно – і бац, бабах, один раз сходили і проголосували. І знову до улюблених серіалів. І знову кількарічний відкат, … Читати далі »

Багато хто, певна, чув про скандал на Житомирщині – 58-річна вчителька відправила у загальний місцевий чат у Вайбері свої оголені фото. Каже, що посилала їх лікарю, але випадково помилилася контактом. Скоріше за все, так все й було. Після цієї історії село зацькувало жінку, її масово почали обзивати проституткою, понизили в посаді і ледве дозволили допрацювати два роки до пенсії. Що з цього приводу можна сказати? Ясна річ, люди, які цькують ту жінку – рідкісні г*внюки. Одна журналістка влучно про них сказала: “Село, в яке провели Інтернет раніше, ніж каналізацію”. Але я зараз трохи про інше. Шановні пані (і панів це теж стосується). Якщо ви не знімаєтесь у порно, не є моделями, що працюють у жанрі “ню” чи просто не готові, щоб ваші інтимні фото, відео, листування тощо побачила вся країна … Читати далі »

Як, мабуть, багато хто знає, я противниця фемінітивів, окрім тих, що вже стали мовною нормою і не ріжуть вухо, на кшталт “лікарка”. Цілком свідомо намагаюся їх не вживати і вважаю, що найвища повага до професіонала – це коли його стать взагалі не згадується. Є фемінітиви, які виглядають природно: кухарка, кравчиня, продавчиня тощо. Спочатку я думала: це тому, що ці професії “народні” і ними здавна займалися жінки. Нібито на підтвердження цієї версії – два слова з подібним звучанням: “продавець” і “видавець”, при цьому “продавчиня” звучить нормально, а “видавчиня” – майже словесний монстр. (Хоча й не дотягує трохи до таких покручів, як, наприклад, “науковиця” чи “політикиня”). Але ж ні. Беремо два слова з подібним звучанням, які обидва означають людей з вищою освітою, інтелігентних професій: “режисер” та “інженер”. Але “режисерка” звучить … Читати далі »