Білозерська INFO » Статті » Про фемінітиви
Про фемінітиви
Як, мабуть, багато хто знає, я противниця фемінітивів, окрім тих, що вже стали мовною нормою і не ріжуть вухо, на кшталт “лікарка”. Цілком свідомо намагаюся їх не вживати і вважаю, що найвища повага до професіонала – це коли його стать взагалі не згадується.
Є фемінітиви, які виглядають природно: кухарка, кравчиня, продавчиня тощо. Спочатку я думала: це тому, що ці професії “народні” і ними здавна займалися жінки. Нібито на підтвердження цієї версії – два слова з подібним звучанням: “продавець” і “видавець”, при цьому “продавчиня” звучить нормально, а “видавчиня” – майже словесний монстр. (Хоча й не дотягує трохи до таких покручів, як, наприклад, “науковиця” чи “політикиня”).
Але ж ні. Беремо два слова з подібним звучанням, які обидва означають людей з вищою освітою, інтелігентних професій: “режисер” та “інженер”. Але “режисерка” звучить майже нормально, а “інженерка” – немислимо. Чому?
Вочевидь, тому, що режисерка – це не режисер, у якого в паспорті написано “стать – жіноча”. Це передусім жіночий погляд – на життя, на світ, на мистецтво. “Щось очима жінки”. А “жіночих” і “чоловічих” поглядів в інженерних проектах в принципі не може бути. Тому всі інженери, а не інженери й інженерки.
Те саме з “поетесою” – це та, що у своїй творчості не піднімається вище жіночої (найчастіше любовної) лірики. Через це Ахматова казала, що вона поет, а не поетеса, через це я зараз кажу, що офіцер, а не офіцерка. Буває, даш кому-небудь інтерв’ю, а його відредагують, заходиш на сайт і бачиш “свою пряму мову”: офіцерка, військовослужбовиця, доброволиця, снайперка… Бррр… Втім, я не настільки принципова, щоб через це сваритися.
Є ще такий нюанс: той самий фемінітив по-різному виглядає в різному контексті. “Членкиня ОУН” – нормально, “членкиня КПРС” – ні, навіть якщо йдеться про той самий повоєнний Львів.
При цьому всьому я розумію, що сучасні емансиповані жінки настільки люблять фемінітиви і так активно їх просувають, що вони приживуться неминуче, усі без винятку. І буду я, як ті російські білоемігранти, які до кінця життя продовжували писати з “ятями”. Що ж, я взагалі по життю консерватор і ретроград 🙂
Filed under: Статті
Статті
- Квітень 2024
- Березень 2024
- Лютий 2024
- Січень 2024
- Грудень 2023
- Листопад 2023
- Жовтень 2023
- Вересень 2023
- Серпень 2023
- Липень 2023
- Червень 2023
- Травень 2023
- Квітень 2023
- Березень 2023
- Лютий 2023
- Січень 2023
- Грудень 2022
- Листопад 2022
- Жовтень 2022
- Вересень 2022
- Серпень 2022
- Липень 2022
- Червень 2022
- Травень 2022
- Квітень 2022
- Березень 2022
- Лютий 2022
- Січень 2022
- Грудень 2021
- Листопад 2021
- Жовтень 2021
- Вересень 2021
- Липень 2021
- Червень 2021
- Травень 2021
- Квітень 2021
- Березень 2021
- Лютий 2021
- Січень 2021
- Грудень 2020
- Листопад 2020
- Жовтень 2020
- Вересень 2020
- Серпень 2020
- Липень 2020
- Червень 2020
- Травень 2020
- Квітень 2020
- Березень 2020
- Лютий 2020
- Січень 2020
- Грудень 2019
- Листопад 2019
- Жовтень 2019
- Вересень 2019
- Серпень 2019
- Липень 2019
- Червень 2019
- Травень 2019
- Квітень 2019
- Березень 2019
- Лютий 2019
- Січень 2019
- Грудень 2018
- Листопад 2018
- Жовтень 2018
- Вересень 2018
- Серпень 2018
- Липень 2018
- Червень 2018
- Травень 2018
- Квітень 2018
- Березень 2018
- Лютий 2018
- Грудень 2017
- Листопад 2017
- Жовтень 2017
- Вересень 2017
- Серпень 2017
- Липень 2017
- Червень 2017
- Травень 2017
- Квітень 2017
- Березень 2017
- Лютий 2017
- Січень 2017
- Грудень 2016
- Листопад 2016
- Жовтень 2016
- Вересень 2016
- Серпень 2016
- Липень 2016
- Червень 2016
- Травень 2016
- Квітень 2016
- Березень 2016
- Липень 2014
- Лютий 2014
- Січень 2014
- Грудень 2013
- Листопад 2013