Статті Коментарі

Білозерська INFO » Статті » Про фемінітиви

Про фемінітиви

Як, мабуть, багато хто знає, я противниця фемінітивів, окрім тих, що вже стали мовною нормою і не ріжуть вухо, на кшталт “лікарка”. Цілком свідомо намагаюся їх не вживати і вважаю, що найвища повага до професіонала – це коли його стать взагалі не згадується.

Є фемінітиви, які виглядають природно: кухарка, кравчиня, продавчиня тощо. Спочатку я думала: це тому, що ці професії “народні” і ними здавна займалися жінки. Нібито на підтвердження цієї версії – два слова з подібним звучанням: “продавець” і “видавець”, при цьому “продавчиня” звучить нормально, а “видавчиня” – майже словесний монстр. (Хоча й не дотягує трохи до таких покручів, як, наприклад, “науковиця” чи “політикиня”).

Але ж ні. Беремо два слова з подібним звучанням, які обидва означають людей з вищою освітою, інтелігентних професій: “режисер” та “інженер”. Але “режисерка” звучить майже нормально, а “інженерка” – немислимо. Чому?

Вочевидь, тому, що режисерка – це не режисер, у якого в паспорті написано “стать – жіноча”. Це передусім жіночий погляд – на життя, на світ, на мистецтво. “Щось очима жінки”. А “жіночих” і “чоловічих” поглядів в інженерних проектах в принципі не може бути. Тому всі інженери, а не інженери й інженерки.

Те саме з “поетесою” – це та, що у своїй творчості не піднімається вище жіночої (найчастіше любовної) лірики. Через це Ахматова казала, що вона поет, а не поетеса, через це я зараз кажу, що офіцер, а не офіцерка. Буває, даш кому-небудь інтерв’ю, а його відредагують, заходиш на сайт і бачиш “свою пряму мову”: офіцерка, військовослужбовиця, доброволиця, снайперка… Бррр… Втім, я не настільки принципова, щоб через це сваритися.

Є ще такий нюанс: той самий фемінітив по-різному виглядає в різному контексті. “Членкиня ОУН” – нормально, “членкиня КПРС” – ні, навіть якщо йдеться про той самий повоєнний Львів.

При цьому всьому я розумію, що сучасні емансиповані жінки настільки люблять фемінітиви і так активно їх просувають, що вони приживуться неминуче, усі без винятку. І буду я, як ті російські білоемігранти, які до кінця життя продовжували писати з “ятями”. Що ж, я взагалі по життю консерватор і ретроград 🙂

Filed under: Статті



Залишити відповідь

*