Сподіваюся, ця жінка з дитиною не постраждала. … Читати далі »

У свою половинку кутової хвилини вона вкладається, що не може не тішити 🙂 … Читати далі »

Ну й погода сьогодні. Вилажу вранці зі своєї схованки, а навколо заметіль. Несе мокрий лапатий сніг – брр, холодно, Вербна неділя, друга половина квітня, вітер, брр, ненавиджу зиму. Заходжу така Снігуронька в холодне приміщення, лаю погоду, колега-офіцер радить мені написати на неї скаргу у Спортлото… Через півгодини виходжу на вулицю – а там все залито сонцем. І мете сніг, але сніжинки дрібніші, не лапаті, а як маленькі кульки. Кущі вже наполовину зелені, там вже не бруньки, а повноцінне маленьке листячко, все це мокре, блищить на сонці, вітер влігся, птахи співають, голуб залицяється до голубки – весна! Але під мокрим снігом. Погода, коротше, як наше життя. А потім був звичайний дощ. Хороший для нашої посівної, поганий для ворожих танків. А зараз ні сонця, ні дощу, тільки птахи співають. Весна. Далі має бути легше. … Читати далі »

Колись, у давні докомп’ютерні часи, була в мене касета з українськими коломийками. Вокаліст співав голосом бадьорого сільського дідуся, неймовірно прикольно. – А зараз послухайте, – вигукував він у проміжках між куплетами, – як си люди в селі дали раду з жуками! За селом у полі Люди бульбу рили. ЖУків колорадських Матюками крили… Ой покрили люди ЖУків матюками, І вже тут не видно Тих жукІв роками. Ніби нічого такого, а смішно. Як же це щиро, з яким почуттям треба було матюкати тих жуків, думала я, що вони від цього повиздихали. Так ось, виявляється, що щирість і кількість побажань справді здатна перетворюватись на якість. В закордонних чатах і форумах, аж до далекої Японії, аж до країн, про існування яких не всі чули – тих, хто не подобається, навчилися посилати за маршрутом російського корабля. Різні мови, різні культури, а всі розуміють, куди це. Уявляєте, скільки … Читати далі »

Важлива інформація для наших співвітчизників, які опинилися на тимчасово окупованих територіях, відрізані від української сторони, і в яких, можливо, не буде іншого вибору, крім примусової чи примусово-добровільної евакуації через так звані “ЛДНР” і Росію. Це вам переказує моя приятелька, якій пощастило з Маріуполя через “Диру” і Росію дістатися до Європи. Таких людей чекає багато принижень і ретельні перевірки, в т.ч. телефонних контактів і соцмереж, тому цей шлях не підходить тим, хто може бути відомий окупантам як людина з проукраїнськими поглядами або має “підозрілі”, з точки зору окупантів, зв’язки. Якщо “викриють”, заберуть до донецьких катівень. Для всіх решти – найголовніше: В жодному разі не можна визнавати перед окупантами, що ти є біженцем. Уникайте потрапляння в табори для біженців і тим більше не приймайте від росіян “матдопомогу”. Хто по незнанню так зробить – у того … Читати далі »

Моя маріупольська приятелька, яку вивезли до фільтраційного табору в Росії, зазнавши шалених принижень, обшуків і погроз, змогла вижити, врятувати всю свою родину, включно з собаками і котами, і дістатися безпечної Європи. Її близькі чоловіки зараз воюють у Маріуполі. Сьогодні був зв’язок. Усі живі. На фото Швейцарія. Зараз. Ми нині пишемо світову історію. Як сказав чоловік, якому сьогодні довіряє найбільше українців: “Як би важко нам не було, але вже точно не буде соромно”. … Читати далі »