За маршрутом російського корабля

Колись, у давні докомп’ютерні часи, була в мене касета з українськими коломийками. Вокаліст співав голосом бадьорого сільського дідуся, неймовірно прикольно.
– А зараз послухайте, – вигукував він у проміжках між куплетами, – як си люди в селі дали раду з жуками!

За селом у полі
Люди бульбу рили.
ЖУків колорадських
Матюками крили…
Ой покрили люди
ЖУків матюками,
І вже тут не видно
Тих жукІв роками.

Ніби нічого такого, а смішно. Як же це щиро, з яким почуттям треба було матюкати тих жуків, думала я, що вони від цього повиздихали.

Так ось, виявляється, що щирість і кількість побажань справді здатна перетворюватись на якість.
В закордонних чатах і форумах, аж до далекої Японії, аж до країн, про існування яких не всі чули – тих, хто не подобається, навчилися посилати за маршрутом російського корабля. Різні мови, різні культури, а всі розуміють, куди це.

Уявляєте, скільки людей і наскільки щиро за останні півтора місяці послали той крейсер “Москва”? Аж поки він дійсно не пішов за вказаним напрямком.

Уявіть собі цей плаский, як стіл, острівець, де ніде сховатися, ту жменьку погранців на ньому – і тут припливає ОЦЕ. Ракетний крейсер, флагман Чорноморського флоту “наддержави”, і зверхньо наказує їм здатися. Вони ж Міжнародні Судії, бензоколонка з червоною кнопкою, вони досі впевнені, що судити будуть вони, а не їх. А їх отак запростецьки звичайний український хлопець посилає на. Нєжданчик такий. В масштабах планети нєжданчик.

І йдуть. Дружними рядами, стрункими, як на параді, танковими колонами, літаками і ракетними крейсерами.

Бо прості хлопці, якими нині захоплюється весь світ, образились і сказали сакральне, зрозуміле виключно на наших теренах: “А чого це вони?!”.

Людина, у якої є свій городик, нікого не пустить ходити по копаному. Навіть якщо у неї не городик, а потужне підприємство, навіть якщо вона народилась у столиці і має три вищі освіти – у її діда чи прадіда був свій городик. І своя хата. І своє відчуття вільного господаря на своїй землі. Це генетичне. Не чіпайте моє.
Ми мирні і працьовиті, але якщо зачепили НАШЕ – начувайтеся. За ціною не постоїмо.

І це зараз – у масштабах нації. Вороги досі не зрозуміли, куди полізли.
#RussianUkrainianWar