Після скандалу навколо дитячої книжки “Майя та її мами” скачала цю книжку і прочитала. І скажу я вам (хоча й розумію, що моя думка багатьох обурить): це неправильна і шкідлива книжка. Для тих, хто не читав: розповідь іде від імені звичайної дівчинки Майї, приблизно десятирічної. Вона описує свій загалом дружний клас, у якому в кожної дитини є якась особливість: хтось був зачатий у пробірці від сперми донора, у когось є тільки мама, бо батько зник під час війни на Донбасі, а в когось батька і не було, у когось тато і дві мами (перша – рідна, друга мачуха), когось виховує бабуся, бо обоє батьків на заробітках, у когось батьки позбавлені батьківських прав, хтось є всиновленою дитиною, хтось проводить тиждень у батька, тиждень у мами і її друга, а сама Майя … Читати далі »

Зараз я вам розповім, чому наші супротивники досі не склали зброю. “Новороссию слили. Никакой амнистии не будет. Россияне скоро уйдут, а украинские спецслужбы будут нас годами вылавливать и уничтожать без суда и следствия. Мы будем просто незаметно исчезать…” – Женя “Шахтер”, донецкий ополченец. Точніше не скажеш. Саме через цей страх за власні життя вони й воюють. А тепер я вам розповім, чому вони взагалі взяли до рук зброю. Звичайно, “повстання” проти “нацистської хунти” було цілком і повністю організовано з Москви. Але без підтримки значної кількості місцевих у росіян нічого б не вийшло. Як не вийшло після першого Майдану. Згадайте події 2004-2005-го років: Віктор Ющенко прийшов до влади шляхом Майдану і був точно не меншим “бандерівцем” і “американцем”, ніж Петро Порошенко. Здавалося б – чим не “нацистський переворот”, беріть до рук зброю і проголошуйте “Новоросію”. … Читати далі »

Ситуація: виникла потреба встановити особу загиблого бойовика. Тіло залишилось на тому боці, але те, що загинув, відомо стовідсотково – візуальне спостереження, плюс дані розвідки, плюс офіційне підтвердження ворожої сторони. Так ось, крім короткого офіційного повідомлення про загибель безіменного “військовослужбовця ДНР” – в Інтернеті жодної інформації. Мовчать російські і проросійські ЗМІ, мовчать соцмережі. В крайньому разі користувачі соцмереж можуть написати щось на кшталт “Такого-то бойового побратима більше немає з нами” – без жодної згадки про місце, дату і обставини загибелі. Той чи не той – біс його знає, від чого помер – незрозуміло, може, наші на Донбасі задвохсотили, а може, десь у Москві машина збила. Порівняйте це з тим, що робиться у нас. Не вірте у те, що наша сторона приховує якісь втрати. Вороги свої втрати успішно замовчують, а з нашою доведеною … Читати далі »