Про те, як покидьки зробили з двох людей одну

Вчора о пів на дванадцяту ночі телефонує мені схвильована жінка. Я була спросоння і спочатку не зрозуміла, чого вона хоче – тільки те, що йдеться про розголошення в Інтернеті її приватної інформації. Вона спершу думала, що це зробила я. Потім ми нормально поговорили і порозумілися.

Цей пост – про ватну підлість і тупість.

Жінка, що зателефонувала мені, назвемо її Лариса – з міста Білозерське, що на Донеччині. Проукраїнських поглядів. Вела сторінку в соцмережі українською мовою. Якісь уроди створили від її імені акаунт в “Однокласниках”, де написали її ім’я і прізвище, а в дужках – “Олена Білозерська”. Знаєте, як пишуть реальне ім’я і поруч псевдонім. Розмістили там фотки – на одних вона з родиною, на інших я на фронті (вона білявка приблизно мого віку). І написали наступне:

“Я – Олена Білозерська (Лариса К.). Випускниця *** університету. Карателька з правого сектора. Снайпер. Вбила не одну людину. І тебе вбью. Мешкаю в місті Білозерське Добропільскій р-н Донецької області, вул. ***, буд ***, кв. ***. Справжні дівочі мої імя – побатькові та прізвище – **** **** ****. Дзвонить мені…” – і далі два телефони: один її, другий мій.

От же ж покидьки. Лариса навіть не уявляє, хто міг на неї так вз’їстися. Можливо, її ворог справді настільки тупий, що приймає нас за одну особу, думає, що Білозерська – це її псевдо, взяте по рідному місту. (Пригадую, коли я тільки починала роботу в журналістиці, багато хто думав, що в мене не справжнє прізвище, а творчий псевдонім, бо “занадто красиве” :)) Але ж який все-такий цей ватник тупий і підлий.

Лариса написала кілька листів в адміністрацію “Однокласників”, вимагаючи заблокувати сторінку. Вони дуже довго не реагували. Але станом на зараз, наскільки я змогла побачити, зайшовши туди через анонімайзер, цієї сторінки уже немає.