Про єдиний захист від компромату

Багато хто, певна, чув про скандал на Житомирщині – 58-річна вчителька відправила у загальний місцевий чат у Вайбері свої оголені фото. Каже, що посилала їх лікарю, але випадково помилилася контактом. Скоріше за все, так все й було. Після цієї історії село зацькувало жінку, її масово почали обзивати проституткою, понизили в посаді і ледве дозволили допрацювати два роки до пенсії.

Що з цього приводу можна сказати?
Ясна річ, люди, які цькують ту жінку – рідкісні г*внюки. Одна журналістка влучно про них сказала: “Село, в яке провели Інтернет раніше, ніж каналізацію”. Але я зараз трохи про інше.

Шановні пані (і панів це теж стосується). Якщо ви не знімаєтесь у порно, не є моделями, що працюють у жанрі “ню” чи просто не готові, щоб ваші інтимні фото, відео, листування тощо побачила вся країна – цього всього “компромату” не повинно існувати в природі. Тільки це є стовідсотковою гарантією від власної помилки (на кшталт такої, як зробила та вчителька), підлості з боку секс-партнера, конкурентів чи майстрів у сервісі, яким ви віднесли в ремонт свій смартфон, що раптово вимкнувся і не вмикається. Якщо Ви на додачу публічна персона – обережність треба подвоїти.

І це не тільки “нюшних” фоток стосується, а й обіцянок когось убити і всього-всього іншого, що в разі оприлюднення може спричинити проблеми.

Я розумію: так жити до біса важко. Соцмережі розбестили людей настільки, що шпигуни ось-ось залишаться без роботи, бо весь компромат на себе люди викладають самі.

Ось як, наприклад, живу я. У мене в принципі немає фоток (крім елементарно невдалих), які я не готова оприлюднювати. Я контролюю те, що пишу в приватному листуванні, і намагаюся контролювати власний язик під час телефонних розмов. Не скажу, що мені це надміру важко – у тих, хто народився і встиг підрости в СРСР, це в крові.

Минулої весни в мене була травма м’язів, через яку десь із місяць ходила каракатицею. Тим часом невблаганно наближався день здачі смуги перешкод на берет морпіха, і я почала шукати лікарів, які б порадили дистанційно, як “заблокувати” біль, щоб пройти смугу. Знайшла хорошу лікарку. Для встановлення діагнозу їй треба було відправити відео, як я рухаюсь – прямо, по сходах і т.д. Відео я зрештою зняла і відправила, але через такий блок, таке “не можу” – і зовсім не недовірою до конкретної людини це було викликано. Оригінал відео я, звичайно, негайно знищила.

Я жива людина, така, як всі. У мене бувають проблеми зі здоров’ям – але ви не побачите моє фото під крапельницею, не прочитаєте діагнозів і переліку прописаних мені ліків. Я іноді сварюся з близькими, але ніхто, крім дуже вузького кола, про це не дізнається. Взагалі не розумію, чим можуть бути виправдані пости, які демонструють твою вразливість – крім єдиного: збору коштів на лікування, коли іншого вибору немає.

Якщо жити плюс-мінус за такими правилами – на скільки ж проблем автоматично стає менше.