Етнографічний музей, або Вузлик на пам’ять

Покажу вам вірш мого батька, написаний 20 років тому, коли Росія, тоді ще заслабка для розв’язання великої війни, проводила першу “розвідку боєм” у напрямку нашої території – спробувала віджати у нас острів Тузлу, почавши будувати у Керченській протоці дамбу.
Цей конфлікт тривав у жовтні-листопаді 2003 року. Датою його завершення можна вважати 2 грудня, коли будівництво дамби було остаточно припинене, а на Тузлі відкрилася наша прикордонна застава. Багато хто тоді резонно сприйняв його як “перший дзвіночок”, але, на жаль, швидко забули.

ЕТНОГРАФІЧНИЙ МУЗЕЙ, АБО ВУЗЛИК НА ПАМ’ЯТЬ

Завітайте, подивіться,
Що є в хаті в українця.
Ось під лавою сокира,
Бо усі ми прагнем миру.
Ось в куточку гострі вила,
Щоб яка свиня не з’їла.
Ось обріз за образами,
Бо Господня сила з нами.
Він старий, надійний,
Пережив всі війни.
А оце – дивіться, братці –
Файний зашморг на гілляці.
На зашморгу вузлик.
Не чіпайте Тузли.

Леонід БІЛОЗЕРСЬКИЙ
2003