Ольга і Тарас Мельстери

Ольга і Тарас Мельстери, бійці 121-ї окремої бригади сил тероборони ЗСУ.
Тарас народився 11 квітня, Ольга – 1 січня 1991 року в Кіровограді, тепер Кропивницький.

Ольга Мельстер була відомим у місті художником-кондитером. Вона випікала пряники, на яких малювала тварин, рослини, казкових персонажів та святкову символіку. Це був її бізнес – пряники тисячами замовляли у різні країни Європи. Займалася також благодійністю – пекла для військових, для онкохворих дітей і безхатьків. Викладала на онлайн-курсах, брала участь у ярмарках.

Тарас працював програмістом у міжнародній ІТ-компанії. Коли він звільнився, щоб піти воювати, на його функції довелося взяти п’ятьох співробітників.

В дитинстві Оля була впертою і самостійною, і при цьому турботливою – любила рідних, дбала про бабусю і меншу на рік сестру. У неї рано прокинулися творчі здібності. “Одного дня я з нею бігла додому, бо мала початися гроза. І тут вона, маленька, зупиняється і дивиться на гігантську грушу: «Мамо, ми завжди малюємо листочки зелені, а вони ж не всі зелені», – згадує мама, Інга Дуднік.

Після школи Ольга поступила на мистецький факультет педагогічного університету імені Володимира Винниченка, відділення образотворчого мистецтва. Вже на першому курсі пішла працювати в ювелірну майстерню та виконувала дві-три норми. Бакалаврат закінчила з відзнакою. Її дипломну роботу – декоративні вази з глини під назвою «Плин часу» – університет передав у художній музей.

І Тарас, і Ольга мали єврейське коріння. Вони познайомилися ще дітьми, у приватній єврейській школі, де обоє навчалися. У 2015 році почали зустрічатися і через рік побралися. Жили в двокімнатній квартирі, де Тарас обладнав собі робочий кабінет, а Ольга – кондитерський куточок на кухні. Вони не розлучалися і в усьому допомагали один одному. У вільний час любили подорожувати світом. Мали собаку породи тібетський мастиф на ім’я Міка. Мріяли про дітей.

23 лютого 2022 року Ольга, рекламуючи свій онлайн-курс, написала у соцмережі: «Чому так страшно починати готувати пряники? Вони не вибухають і не загрожують». А наступного дня вона написала: «Ще вчора публікувала пост про те, що страшно починати готувати пряники. Як смішно це читати сьогодні. Сьогодні я вперше зрозуміла, що таке СТРАШНО. Сьогодні я прокинулася та дізналася, що у нас війна. На нас напали».

25 лютого Тарас і Ольга пішли до військкомату і почали службу в ТрО. Оля оформилась кухарем, Тарас – водієм. Спочатку він чергував на блокпостах на другій лінії, вона працювала на кухні. У травні, після нетривалих навчань, їхній підрозділ перекинули у Сєвєродонецьк. На той момент Ольга вже вправно тримала у руках зброю і поїхала звичайним бійцем. Перед відправкою на фронт вона обрізала свої довгі коси, якими дуже пишалася, бо вони заважали їй носити військове спорядження. Пишуть, що Ольга була єдиною жінкою у бойовому підрозділі. Імовірно, це була рота, бо повідомляється, що після важких боїв з 80 чоловік залишилось 25. Командири спершу намагалися не допускати дівчину до бойових завдань, але вона весь час прагнула триматися біля чоловіка, і зі зброєю в руках взяла участь у відбитті кількох атак противника.

Тарас і Ольга Мельстери загинули 21 червня 2022 року в одному окопі біля селища Борівське на Луганщині, разом із ще двома бійцями – окоп накрило чи то ФАБом, чи то ракетою. Поховані на Далекосхідному кладовищі у Кропивницькому. Посмертно нагороджені орденами “За мужність” ІІІ ступеня. У них залишились батьки, і в Ольги ще сестра.
При підготовці тексту використані матеріали Олени Демчак і Анни Добрань (Суспільне Кропивницький), Олени Сідорової (“Кіровоградська правда”), Євгена Вакуленка (“Вільне радіо”), Jeffrey Gettleman (The New York Times).

Папір, гелева ручка.
#портрети_полеглих
#Bilozerska_draws