Знайомтесь: це Ефка Собакіна. Вона собача дочка. Усі хвостаті гавкаючі покусані за вуха і морди. Усі хвостаті нявкаючі загнані на дерева. Уся “форма №8” різноманітних фірм і країн виробництва, певніше, нижня її частина, у просторіччі штани – перевірена зубами на міцність. У середині липня їхали ми з “Маклаудом” по справах через Запоріжжя. Зупинилися біля нічного магазину купити поїсти. Біля магазину, на самому краєчку тротуару – кіоск. А з-під кіоску – шкавуль! шкавуль! шкавуль! Перезирнулися ми… Рух машин там – ого-ого навіть вночі, так що день-два, і підкіосковий мешканець, викинутий кимсь на вулицю, приречений… А без гавкучого охоронця і база не база… Коротше, поговорили з продавчинею, отримали від неї придане – пакетик собачого корму… І поїхала мала руда діжечка на Донеччину. Вона зовсім не злякалась, коли її посадили всередину машини і повезли у невідомість. Притиснулась … Читати далі »

… Читати далі »