Вражаючу історію розповіли мені. В однієї самотньої бабусі були дві улюблені кицьки. З умовно близьких людей була в неї племінниця, що жила далеко, і сусідка, яка час від часу допомагала старенькій з прицілом успадкувати її невеличку квартиру. Бабуся запропонувала племінниці, що заповість квартиру їй, з умовою, що та після її смерті візьме до себе кицьок і буде добре їх доглядати. А племінниця ніколи не тримала тварин, не хотіла возитися з кішками, а додаткового житла, вочевидь, не потребувала гостро. Тож як чесна людина вона відмовилась від цієї угоди. В результаті квартира дісталася сусідці, яка пообіцяла догледіти кицьок. Буквально в день бабусиної смерті вона викинула обох на вулицю. Племінниця приїхала на похорон, дізналася про долю кицьок і забрала обох до себе. Вона відмовилась від квартири, щоб не мати цих кішок – але не … Читати далі »

Сьогодні бачила побратима, який на завданні у червні, тобто, шість місяців тому, підірвався на міні і втратив кінцівку. Він тоді ні на мить не втрачав ні тями, ні оптимізму, сам надав собі домедичну, а хлопцю, який його виносив, показував, де вже розміновано, буквально – куди ставити ногу, щоб не підірватися. У шпиталі за пару днів був такий веселий і бадьорий, ніби дістав легке поранення. Обіцяв за два місяці повернутися до несення служби. За два місяці він не повернувся. Повернувся через шість. На протезі. Ходить з ціпком, шкодує, що поки що не може швидко бігати. У нього висока ампутація, з такою мали списати. Знайшов військового юриста, який навчив, як уникнути цього. В результаті він тепер за документами ніби й не був поранений і, відповідно, ніяких обмежень не має. Інвалідності, пільг і виплат … Читати далі »

Кав’ярня на вокзалі у великому місті (схід). Пересиджую в ній негоду, п’ю гарячий чай. Заходить молодий безхатько. Колоритний такий, з синцем під оком. – Дівчата, милі, пустіть бомжа погрітися! Я на зупинці ночую, я змок, я змерз, як собака… (Російською каже, звісно, я переклала). – Ми не можемо… У нас тут камери… Нас сварять за це… – Вибачте, дівчата милі, я ж не знав. Може, хоч гарячого чаю бомжу наллєте? Скільки коштує чай? – 35 гривень. – (риється по кишенях, знаходить якийсь дріб’язок – точно не 35 грн) Що за життя! Гарячого чаю нема на що купити в негоду… Дівчата, я хоч і на зупинці ночую, але я вас попрошу. Може, почуєте про якусь роботу – маякніть мені. Я тут живу, мене всі вокзальні бомжі знають! Я хотів би кудись в село на городи… (На городи … Читати далі »