Статті Коментарі

Головне

Щодо рішення польського сейму по волинських подіях.

Не треба обурюватись і взагалі підключати моральні категорії. Все абсолютно закономірно. Головний принцип існування всіх абсолютно живих видів – конкуренція. З сильним шукають союзу, слабкого топчуть і вивищуються за його рахунок. Полякам на рівні їхнього сейму не видно подвигів українського духу, які щодня здійснюються пересічними людьми біля протилежного від них кордону. Вони бачать тільки гранично слабку державу, зі слабкими можновладцями з менталітетом дрібних крамарів. Проти цієї держави Росія вже більше двох років веде війну, винищуючи її генофонд, а влада протягом цього часу навіть не наважилась назвати речі своїми іменами. Поляки бачать, що під час війни з Росією українська влада має там бізнес. Що з окупованими територіями ведеться торгівля. Що через це все влада не може, та й не намагається заборонити громадянам України відпочинок в окупованому Росією Криму (що … Читати далі »

Стрічка

Народ, майте совість. Не кидайте бички у суху траву.

Народ, майте совість. Не кидайте бички у суху траву.

О п’ятій ранку – найміцніший і найсолодший сон. Ми дуже не любимо, коли нас будять о п’ятій, бо треба гасити пожежу. А якщо через це ще й накривається пристрілка зброї – так це ж взагалі ой. Пожежників викликали, ага. Приїхали через дві години, коли наші хлопці вже майже все загасили. … Читати далі »

Подяка Мем Баші і Даші С. за нову футболочку! :)

Прибув мені вчора Новою поштою сюрприз. … Читати далі »

“Мальчик закрыл тетрадь со стихами и ушел в АТО на Донбасс…”

Я зараз покажу вам свіжий прекрасний вірш про нашу війну. Написаний, до речі, росіянином, але не в тому річ. Щоб ТАК писати про війну – щоб люди плакали – треба дві необхідні умови: Вміти Писати і Бути Далеко. Фізична близькість вбиває романтику. Я не плакала, коли допомагала надавати першу медичну побратиму з відірваною ногою. Не плакала, а сміялась разом з ним, коли наступного дня відвідала його у лікарні. А від цього вірша, написаного людиною, яка про нашу війну взагалі-нічого-не-знає – схлипувала, як маленька. Мені так ніколи не написати. Бо я до війни занадто близько. Бо я знаю, як насправді. Інколи жалкую про це. Бо залишиться, зрештою, не моє знання, а такі вірші. *** Мальчик закрыл тетрадь со стихами … Читати далі »

З приводу “хресної ходи” УПЦ МП

Справді, багато років перед війною антиукраїнська наволоч, включно з бойовиками, включно із завезеними з Росії, гніздувалася по храмах московського патріархату – найпотужнішого і, головне, найкраще захищеного (бо прикрився релігією) агенту впливу Росії в Україні. Але сьогодні я зовсім не певна, що метою ходи є завезення у Київ бойовиків і зброї для якихось силових акцій (хіба що планується варіант наметового містечка, про що нижче). Є значно простіші, не такі публічні методи, як це зробити. Блокпости існують, щоб ловити лохів. Не лохи, а особливо щасливі володарі газорублів, давно вже завезли у Київ усе, що їм потрібно. Я не думаю також, що вони зайдуть у Київ і буде побоїще. Звичайно, Путін спить і бачить показати по всіх … Читати далі »

Про проспект Степана Бандери у Києві і думку з цього приводу поляків

Спробую якнайкоротше. 1. Про Бандеру. Степан Бандера в даному разі не стільки реальний історичний діяч, вчинки якого можуть комусь подобатись чи ні, скільки ознака курсу, який взяла Україна. Так само пам’ятники Шевченку, особливо в діаспорі, не стільки поету і його віршам пам’ятники, скільки ознака присутності тут України. Тарас Шевченко і більшість інших великих українців є символами України як мови, культури, ментальності, і тільки Степан Бандера символізує життя, покладене на здобуття Україною державного суверенітету. Саме тому його ім’я, і тільки його ім’я, так сильно ненавидять російські (як виявилось, не лише російські) шовіністи. Назвавши проспект у столиці ім’ям Степана Бандери, Україна на цілий світ сказала Москві: “Никогда мы не будем братьями”. Бо “брат” в перекладі з російської – … Читати далі »

Карлівка

Карлівка

Сьогодні друга річниця нашого першого бою під Карлівкою. Це був перший (другий після Слов’янського рейду Провідника) бій майбутніх ДУК ПС і УДА. І перше боєзіткнення особисто для мене. Ніколи не забуду, як ми лежали під парканом, притиснувшись до розривів нашої арти, як вона не змогла подавити вогневі точки противника (у них тоді, зокрема, на церкві важкий кулемет стояв), як вони почали нас … Читати далі »

Жити по совісті

Уривки з двох “текстів дня”. Я б навіть сказала – текстів сьогодення. 1. “Жоден блискучий адвокат не зробить для вас того, шо може зробити купка нарваних, здатних псіханути й розхерачити судову залу і бути готовими до нерівного бою з озброєним беркутом та іншими бандюками. І от, коли на ̶п̶о̶г̶р̶о̶м̶ захист справедливості прийде неміряно зєвак із нєврозом, які теж хочуть шось зламати, спалити чи пнути ногою, якщо за це нічо не було попереднім, ось тоді влада сама буде шукати законні підстави для того, щоб вас звільнити. Після нормального замєсу вам сам генпрокурор скаже, що “При обранні міри запобіжного заходу до будь-якого учасника АТО потрібно враховувати таке поняття як гідність бійця”. Вот. А не “враховувати існуючі ризики”, як ви … Читати далі »

Добровольці і кримінал

Приводом для написання цієї статті став, звичайно, арешт Лихоліта. Але про самого “Батю” і батальйон “Айдар” я нічого не писатиму, бо не знаю його особисто, не маю близьких друзів, які знають його особисто, і жодного дня не була з “Айдаром” на одній ділянці фронту. Скажу лише одне: арештувавши відомого бійця “АТО” на підставі скарги явних колаборантів, влада перегнула палку, їй миттєво дали це відчути і вона швиденько зараз – от побачите – буде відмотувати назад. … Читати далі »