Мій крайній пост про донецького бандита, який мріє про повернення ОРДЛО в Україну з амністією для всіх бойовиків, викликав жваву дискусію. Багато хто зі зрозумілих причин проти такої амністії. Хочу ще раз прояснити свою позицію (виключно власну) з цього питання. 1. ЩО ВЗАГАЛІ МОЖНА ЗРОБИТИ З ОРДЛО? Варіантів небагато, лише три: а) “відгородитися стіною”. Цей варіант не розглядаю взагалі, це наша земля, за яку вже пролито до біса української крові. До того ж, у такому разі вороги рано чи пізно окріпнуть і полізуть далі. Так що я за стіну, але виключно на кордоні з Росією. б) сидіти на “лінії розмежування” і перестрілюватись з ворогами ще 10 або 20 років, в) зрештою зайти в ОРДЛО і навести порядок – в ідеалі, без багатотисячних втрат. 2. ЩОБ НАВЕСТИ БУДЬ-ДЕ ПОРЯДОК, ТУДИ СПОЧАТКУ ТРЕБА ЗАЙТИ. Поки не зайдемо … Читати далі »

Він лежить у київській лікарні і замовляє обід з ресторану. На нього глянеш і одразу скажеш: “О, донецький бандит”. Він і є донецький бандит. Височенний, здоровений, дебелий, не без харизми, зі статурою колишнього спецназівця, який покинув фізичні навантаження і швидко заплив жиром. Гарний оповідач, спілкується грамотною російською з московською, не донецькою, вимовою. У нього вродлива мініатюрна дружина і дочка-підліток. Він ходить на милицях, пошкоджену ногу підтягає за собою на мотузці. Переніс складну операцію і йде на поправку. Нога була прострелена. Його катували. Почалася гангрена. Катували, бо хотіли забрати гроші – 450 тисяч євро, які він віз з “ДНР” до Росії – частину грошей від “розпилу” якогось заводу. У Росії потрапив до рук бандитів з “конкуруючої фірми”. Гроші встиг приховати і їм не віддав. Після багатьох днів катувань його викинули під лікарнею. “Роботодавець” … Читати далі »

Багато літер, але важливо. Виключно як особиста думка. Один знайомий, волонтер, що здавна нам допомагає, прислав мені чергову розпачливу статтю про те, як сім’ї загиблих добровольців не отримують від держави жодного визнання і допомоги, з припискою: “А чим їм допоміг Народний депутат пан Ярош, який обрався на їх крові?”. Цей лист і спонукав мене написати дану статтю. Вона буде не про Дмитра Яроша, а про проблему в цілому. Навіть не проблему, а Проблему, з великої літери. Спочатку про добровольців, живих і загиблих. Усі ми – дорослі дієздатні люди, які розуміли і розуміють, що, взявши до рук зброю і не належачи при цьому, з тієї або іншої причини, до жодної з державних офіційних силових структур, ми не можемо сподіватися отримати від представників держави – чиновників – (для яких мають значення лише офіційні документи) ніяких … Читати далі »