З підслуханого на фронті

З підслуханого на фронті.
– Був у нас мужик, вже старший дядько. Рік нормально воював, а за тиждень до дембеля посварився там з одним, сказав: “Мені все похрін” і набухався.
І тут обстріл. Гради, танчики, арта, і все по нас.
Ми в укриття, а він: “Мені все пох”. Узяв стілець, сів на середині вулиці і сидить. Ми в підвалі, думаємо: шкода тебе, але ніхто забирати тебе п’яного не побіжить.

Через дві години все закінчується, ми виходимо, усе побите, кількох будинків нема, стілець перевернутий, чувак лежить на землі. Ну все, двохсотий. Перевертаємо його – а він спить. І ні подряпини на ньому. П’яні – вони як діти і дурні, п’яним щастить.