Про “тваринний” законопроект

Тільки формат соцмереж утримує мене від вживання різних нехороших слів на адресу авторів скандального законопроекту про облік домашніх та безпритульних тварин.

Чесно кажучи, я впевнена, що його не приймуть. Або приймуть у сильно зміненій редакції, залишивши тільки те, що стосується боротьби із жорстоким поводженням з тваринами.

Вже багато було сказано про те, що це черговий проект з викачування бабла з населення, про те, що самотні пенсіонерки не в змозі будуть заплатити збір за реєстрацію, про те, що цей закон від початку непридатний для застосування у селах, і так далі. Усе це правда. Але я скажу трохи про інше.

Скажу те, що кажу завжди: мій дім – моя фортеця. Так було споконвіку і так має бути. І якщо тільки я не скоїла якогось серйозного злочину, державі лізти в мої чотири стіни має бути зась.

Якщо нацполіція, або ще хтось, прийде перевіряти, чи носить мій кіт ошийник і чи не народила моя собака “несанкціонованих” цуценят, вони не увійдуть далі порога. Для мене це принцип. Сфера діяльності представників держави починається там, де закінчується мій (і всіх інших) особистий простір. Хай ловлять крадіїв і вбивць, п’яних хуліганів і порушників ПДД – за межами моєї квартири і, ширше – за межами мого, і всіх інших, особистого життя.
Інакше – розцінюю подібні ініціативи як спроби людей, які витратили багато коштів на виборчу кампанію і через це безпідставно почали вважати себе вищими за інших, принизити решту людей.

Я не засуджую тих, хто вирішив стерилізувати свою тварину. Це їхнє право і їхня особиста справа – бажання мати вдома зручну для себе іграшку замість повноцінної живої істоти, і бути назавжди позбавленим можливості, коли улюблене створіння постаріє, залишити на зміну дитинча від нього. Але сама, періодично підбираючи з вулиці цуценят і кошенят, ніколи б не взяла тварину з притулку, бо там усі стерилізовані.

І хай тільки спробують якісь негідники вимагати від мене, щоб мій Сілька, нормальний здоровий кіт, перестав цікавитись кицьками. Чи щоб моя Ефка, коли їй виповниться два роки, не народила цуценят від достойного батька, якого виберу для неї я, і роздам потім цуценят нормальним людям, які будуть дуже раді їх мати.

Є такі сфери життя (між іншим, частково до таких сфер належить економіка), звідкіля державу треба гнати поганою мітлою і туалетним віником.