Страшні і світлі грані війни. 18+

Вибачте за пафос у назві. Далі буде взагалі без нього.
В середині травня під час виконання бойового завдання морпіх-розвідник Володимир Гумельник наступив на міну. Його витягли товариші, допомогу надали госпітальєрка Мері і “білий берет” Кук. Оскільки поруч опинилася я, залишилося відео. Суворо 18+.

Нещодавно я дістала номер телефону цього пораненого і зателефонувала спитати, як він. Він зараз у Київському центральному госпіталі, лікуватиметься ще довго. У нього відсутня частина п’ятки, але лікарі сподіваються, що заживе і вдасться обійтися без ампутації.
Єдина допомога, про яку попросив поранений – розшукати Мері і Кука і подякувати їм за порятунок. “Мене переповнює вдячність”, – так він сказав.

З’ясувалося, що Володимир пише вірші. Веселі, безпафосні, точні в деталях. Мені б хотілося, щоб ви їх прочитали. Війна, розумієте – вона справді така, як на цьому відео і як у цих його віршах. Одночасно.

З творчого доробку Володимира Гумельника:

***
Роса на полі, я в засаді.
Сиджу я перемоги раді.
В руках пістоль і куча рацій,
Не вистачає папарацій.
На грудях – бронік, каска на чолі.
Я – воїн, бляха, взагалі!
На вигляд чмо, або звірюга,
Нехай тремтить сепаратюга.
Блукаю я тут серед мраку,
знайшов, нарешті, в житті сраку.
Поставлю каву на багаття –
Оце маленьке, но вже щастя.
Пока велике дома спить,
не буду я її будить.
Нехай сопить під одєялом
та, що родилася Звєздой,
пока посадку охраняє
чумазий, но її герой!

***
Лице у сажі, руки у піску.
Я в розвідці морпєхівській служу.
Костюм у глині і диряві сапоги –
еліта, б…я, як не крути.
Озброєний я до зубів,
І в зайця влучить міг би, як схотів.
Но в нього я не попаду ніяк,
Тому живу поки що натощак.
Тушонка в банці, сало у відрі –
Цим всім приходиться трапєзнічать мені.
Еліта, хіщнік, воїн, я – орел.
Потомок скіфів.
І кабана застрелить в око захотів.
Но, сука, бистро біга, як чума.
Тому і м’яса на столі нормального нема.
Ну, все, до озера піду
і рибу там гранатой підірву.
А в рапорті своїм буду писать,
що Батьківщину зміг я отстоять.
І пацани мене тут не здадуть,
бо їм за сєпарів медалі теж дадуть.

P.S. Володимир Гумельник родом з міста Баштанка Миколаївської області. До війни працював головним інженером Баштанського РЕС.

P.P.S. Поширюйте, мабуть, хай автору буде приємно!