Статті Коментарі

Білозерська INFO » Відео, Інтерв'ю » Своя війна

Своя війна

“Коли до нас у підрозділ прийшов воювати син мого чоловіка від першого шлюбу, то він мене спочатку називав “тьотя Лєна” і на “Ви”, як звик з дитинства. А потім якось – ми в одному підрозділі, разом в розвідку ходимо, “тьотя Лєна” – якось воно по-ідіотськи виглядає. І спочатку він казав “Лєна, ви”, а зараз називає “Лєна, ти”.

А чоловік до мене звертається “Ваше благородіє”, а про себе каже, що він “нижній чин” 🙂

Коли його син у нас з’явився, сину було 17 років. Перший його бойовий вихід був у 17 років. Провінційне невелике місто, роботи нема, особливо де вчитися немає, сім’я бідна – запхали хлопця у технікум, який йому був не до душі, і він, звичайно, там не вчився нормально. Чоловік ненадовго приїхав з фронту, йому поскаржились, що син погано вчиться. І він до нього пішов, показав йому в ноутбуці фотографії хлопців, яких той знав по довоєнних розкопках: “Цього пам’ятаєш? Цього пам’ятаєш? Цього? Їх уже немає. Вони загинули, щоб ти міг учитися. А оскільки ти вчитися не хочеш, збирай речі і поїхали на фронт. Я не можу посилати на смерть чужих синів і не посилати свого”.

Забрали його до нас на базу, я навчила його збирати-розбирати зброю, трохи навчила стріляти… Спочатку ми думали, що до повноліття він не буде ходити на бойові. Але потім так сталося – у нас був дуже важкий вихід, з важкопораненим – ногу хлопчина втратив. Син мого чоловіка був там, це був його перший вихід. Допомагав з евакуацією і проявив себе дуже достойно. І от у цього хлопця – повного інтроверта, який тільки сидів в своїй кімнаті за комп’ютером і нічим особливо не цікавився – мій чоловік дуже сильно переживав, що його син таким росте, бо мріяв про сина-воїна, сина-офіцера – він казав: “Мій син не для армії”, і це для нього була катастрофа. А потім, як то кажуть, гени не проп’єш – з нього вийшов першокласний воїн, першокласний розвідник – розумний, обережний, зі швидкою реакцією. Скоріше за все, він обере для себе військову кар’єру”.

До свята Захисника України – велике інтерв’ю Юрія Бутусова зі мною, в рамках проекту “Цензора” #СвояВійна. Я там розказую про взагалі весь свій шлях на фронті, аж до вступу на офіцерські курси. Весело так розказую, з приколами – про бої, про чоловіка, про пасинка, взагалі про те, як “дійшла до життя такого” 🙂
Надзвичайно потужний матеріал вийшов, це заслуга двох Юріїв – Бутусова і режисера “Юри Козира, і команди операторів. Моє їм величезне спасибі.

Filed under: Відео, Інтерв'ю

Залишити відповідь

*