Сидіть до упору

Катерина Гандзюк, активістка, яку облили кислотою, за версією слідства, колишні добровольці УДА – померла.

Тепер убивці відповідатимуть за зовсім іншою статтею Карного кодексу. Даруйте, я не буду стримуватись. Скоти, любителі залишати за собою випалену землю – “після мене хоч потоп” – сидіть до упору.

Через кримінальні злочини, скоювані колишніми військовослужбовцями ЗСУ, суспільство починає погано ставитись до всіх фронтовиків. А тут ще й добровольці 🙁
До добровольців, людей, які пішли воювати за Україну без грошей, пільг і статусів, завжди було особливе ставлення – майже як до святих. С*ки, ви мали тримати цю планку. Натомість через вас і таких, як ви – ставлення буде, як до бандитів. Це ж не просто кримінальний злочин, не просто, приміром, робота кілера, який вбиває одного бізнесмена в інтересах іншого. Ви облили кислотою жінку! І ця жінка померла. Злочин на всю державу, на весь світ. Через кількох відморозків – не відмитися всім.

І ніякі ПТСРи, ніяка відсутність психологів чи їхнє невміння працювати – не виправдання. Я маю право це казати, бо теж воювала, і воюватиму далі, як тільки наш батальйон морської піхоти заведуть на ротацію. Через мій добровольчий підрозділ, в якому служила три з половиною роки, пройшло багато людей, з них біля двадцяти – “кістяк”, мої старі побратими. Ніхто з них, включно зі мною, нічого подібного не робив. А якщо зробить у майбутньому – він мені більше не побратим, хай теж сидить до упору.

У 2015 році під Волновахою я везла в лікарню людину у вкрай важкому стані, майже помираючого. І мою машину заблокували ватники – три мужика і дві баби. Знав би хто, як мені хотілося вийти і постріляти їм під ноги. Але навіть у цей момент я думала про те, що скажуть: озброєні правосєки стріляли по мирних людях. І я не зробила цього.

Двіжувальники з двома звивинами, любителі риболовлі в каламутній воді, майстри напівкримінальних і відверто кримінальних бізнес-схем, люди з невичерпною кмітливістю, як схопити чи віджати все, що погано лежить, не замислюючись про наслідки – люди, які вже чотири роки вбивають добровольчий рух, від яких і відмовитись не виходить, бо це не допомагає – горіти вам у пеклі на тому світі. А на цьому – сидіть до упору.