Якщо з неба прийде Ісус Христос, українці його розіпнуть, оголосивши двохтисячорічною консервою ФСБ

У найкращої, небайдужої частини нашого суспільства, у тих, з кого виходять фронтовики, а частіше волонтери і громадські активісти, є одна дуже суттєва, я б навіть сказала, страшна вада: абсолютна, тотальна, емоційна нетерпимість до будь-якої думки, бодай трохи відмінної від думки себе, коханого. В першу чергу через це, а не через амбіції дрібних “гетьманів”, у нашому суспільстві немає єдності.

Я в жодному разі не закликаю толерувати ворогів і взагалі засуджую толерантність в її поганому, “європейському” розумінні. Так само не закликаю погоджуватись з будь-якою думкою лише тому, що її висловлює людина з гарною репутацією. Я закликаю навчитися думати і казати просту фразу: “Я вважаю, що ти неправий і ніколи з тобою в цьому питанні не погоджуся. Але це твоя думка, на яку ти маєш право”.
Наче так просто, правда? Але мало хто на це здатен. На інакшу думку, як правило, реагують лайкою і звинуваченнями в продажності та інших видах моральної нечистоплотності. Навіть якщо опонент – людина не випадкова і має певний позитивний бекграунд. Якщо раптом з неба в Україну спуститься Ісус Христос і почне проповідувати, українці його розіпнуть, оголосивши перед тим двохтисячорічною консервою ФСБ.

Іноді сварки виникають навіть не через ідейно-політичні, а через смакові розбіжності. Якось я стала свідком сварки двох прекрасних жінок, однодумців, членів однієї організації. Одна з них, не маючи на увазі нічого поганого, назвала їхню спільну організацію “тусовкою”. Іншу образило таке легковажне слівце, і вона різко накинулася на першу. Та теж не побажала стриматись, і пішло-поїхало…

До чого я це пишу? До того, що просто зараз, причому далеко не вперше, маю власну думку, чи пак оцінку подій, відмінну від точки зору більшості наших патріотів. І мовчу в ганчірочку, бо якби насмілилась висловити її публічно, одразу б стала “запроданкою”, “агентом Кремля” і бозна ким іще, і мій п’ятий рік на війні нічим би в цьому плані не допоміг… Хоча дуже можливо, що за деякий час те, про що я мовчу зараз, не казатиме тільки ледачий…