Статті Коментарі

Білозерська INFO » Статті » Мої підсумки-2018

Мої підсумки-2018

Хто сильно застудився і зустрічає, як лох, новий рік з температурою у ліжку – той я 🙂
На щастя, я не забобонна і весь 2019 рік хворіти не збираюся. Попереду багато справ – насичені військові навчання і, звісно ж, передова.

А поки що коротко – мої особисті підсумки 2018-го року. Він був переламним для мене.

Спершу було закінчення навчань на офіцерських курсах у НУОУ ім.Черняховського і отримання мною первинного офіцерського звання молодшого лейтенанта. Такі моменти зазвичай згадують як неймовірний і неоціненний досвід, дякують педагогам і побратимам за спільно пережите. Все справді так і було. Зі мною разом навчався мій найближчий побратим Каталонець, з яким у нас за плечима три з половиною роки війни у «підрозділі Вольфа», а також побратими по УДА друзі Смерека, Покутяка, Шугай і подруга Стріла. Ніколи не забуду і педагогів, а особливо – генерала Дісяка, якого, на жаль, звільнили з вузу і він не довчив нас до випуску, і полковника Матковського, людину унікальну по своїй суті 😉 А також полковника Гусаренка, який страшенно мордував нас прийняттям рішень на карті, і завдяки якому я нині на службі у тих картах трохи вже не туплю 🙂 Але як людина чесна, скажу, що найбільше з того навчання мені запам’яталося щоденне фізичне і розумове виснаження, сльози через отримані на «літучках» двійки і трійки і сон по 2 години на добу – бо вроджений перфекціонізм не дозволяв вчитися погано. Зрештою я закінчила навчання на «відмінно», але після того довелося добряче полікуватися – виснажений організм почав давати збої.

Далі був щемний момент прощання з Українською Добровольчою армією і перехід на службу у Морську піхоту ЗСУ. Зараз я командую взводом САУ у вже легендарному #503_ОБМП і намагаюся стати справжнім українським офіцером.

Крім цих двох головних для мене подій було ще кілька важливих моментів. Це вихід, зусиллями Артура Закордонця, збірки «ВОП. Війною ограновані поезії», до якої увійшли кілька моїх фронтових віршів, і книги Жені Подобної «Дівчата зрізають коси» – це історії 25 фронтовичок, зокрема, й моя.

Мушу згадати і про переможний крок Україною і світом фільму «Невидимий батальйон» – про дівчат-фронтовичок. Моя особиста участь в його просуванні мінімальна, було, чесно кажучи, не до того, але все-таки я є однією з його героїнь і дякую Марії Берлінській, Андріані Сусак, Оксані Іванців та іншим дівчатам за поширення у світі, через «жіночу» тему, інформації про російсько-українську війну.

Також за цей рік я написала власну книгу спогадів – про мої 3,5 роки війни в ДУК ПС та УДА. Вона вже має назву – «Щоденник нелегального солдата» і – сподіваюся, скоро побачить світ.

У самому кінці року я отримала високу державну нагороду – орден «За мужність». Указ Президента про нагородження був підписаний ще у жовтні, добровольців, удостоєних державних відзнак, Президент нагороджував у Дніпрі, а я, оскільки була на службі, отримала нагороду 29 грудня, з рук командувача Морської піхоти ЗСУ.

Я дякую Провіднику Дмитру Ярошу, полковнику Соколу і всім, з ким разом було пройдено цей нелегкий спільний шлях, який ще не закінчено.

Дякую своїм новим колегам по службі – офіцерам, сержантам і матросом. Ви всі дуже класні, допомагаєте мені успішно адаптуватись на новому місці.

Дякую своїм найближчим. Дякую волонтерам, які допомагали нам і продовжують допомагати.

Вітаю всіх нас з новим роком. Він не буде легший за попередній, але він трохи наблизить нас до перемоги. Оскільки в цьому році вибори, закликаю всіх бути максимально обережними і пам’ятати, що головне – не розвалити державу через чиїсь – чиї завгодно – політичні амбіції.

З новим 2019 роком, друзі! Хай повиздихають наші вороги 🙂

Filed under: Статті



Залишити відповідь

*

Статті