Містерія війни

Містерія війни. Це коли в День Соборності України за Україну на Майдані гинуть вірменин і білорус (не пам’ятаю, хто вперше звернув на це увагу, але краще не скажеш).

Коли випадкове, не дуже якісне фото, яке робиш на бігу, зреагувавши на знайоме обличчя (“О, Локі”) і біжиш далі, за якихось кілька тижнів стає відомим усім, і зовсім не з веселої причини. Я була на Майдані з фотоапаратом з першої хвилини до останньої, знімала барикади і бої, але у підсумку зробила лише одне фото: портрет Жизневського.

Це коли вже п’ять років триває нескінченна ніч з 18 на 20 лютого (теж, на жаль, не моя фраза).

Це коли ти розумієш, що з плином століть процеси не міняються, міняються лише технології.

Що останнім кремлівським кандидатом у Президенти України був Янукович. Після нього в Кремлі більше не роблять ставку на конкретних політиків – лише на процеси.

Коли за 5 років тобі стає пофіг майже все, окрім близьких і перемоги у війні…