Політична агітація…

Вже 5 місяців я є офіцером Збройних Сил України, і весь цей час практично нічого не писала про політику. Бо військовослужбовці повинні бути аполітичними, і я щосили намагалася дотримуватись цього правила.
Але схоже, увесь найближчий місяць у вільний від служби час займатимусь політичною агітацією. Ви розумієте, про що я. 
“С*ка, який же кінчений цей народ. А потім скаржаться, що ми погано живем”, – лунає біля мене просто зараз. Хлопці підкидають дрова у буржуйку і лаються, лаються…

14% голосів за Бойка і Вілкула – це стандартний, звичний відсоток вати у нашому суспільстві, збільшений 5-річною ворожою пропагандою в ОРДЛО, це ж дуже значною мірою їхні голоси – возили їх бусами голосувати. Це нормально, очікувано, хоча – після 5 років війни…

Але 30 з гаком відсотків за Зеленського – це, перепрошую, капець. Це трагедія для держави. Не тому, що актор і “клоун” (це всього лише професія), не тому, що без політичного досвіду (була б людина правильна, а будь-яких знань можна набути) – а тому, що це ментально і по суті представник “русского міра” (зокрема, в агітаційному фільмі “Слуга народу” немає ані слова ні про війну, ні про Росію, українські політики виведені монстрами, націоналісти мерзотниками і клінічними дурнями, а українська мова вигадана для роз’єднання людей) . Зеленський пустить коту під хвіст усе, що ми кров’ю відвойовуємо уже 5 років. Та й до того теж, тільки без крові.

Коротше, ідеальний (і єдиний нормальний) варіант зараз – якщо Тимошенко визнає свою поразку і не буде “хитати”, а голоси усіх притомних виборців, які в першому турі голосували по совісті, а не за “менше зло”, у другому турі відійдуть-таки “меншому злу”.
На кону наша держава. Думайте.