Загинула Яна Червона…

ЗМІ і волонтери повідомляють, що сьогодні в бою загинула кулеметниця 46-го ОШБ “Донбас” Яна Червона, “Відьма”.

Я не буду “жувати соплі” – загинув солдат, не вперше і не востаннє. Я не буду закликати “не припиняти стріляти”, бо тим, хто знають, що в Україні війна, такі речі пояснювати не треба.

Я зараз про інше. Не випадково ставлю на пост-некролог “політичне” фото Яни. Вона була активною прихильницею Петра Порошенка, і за допомогою “окопного фотофлешмобу” закликала нацдружини зменшувати некомплект на фронті, а не протестувати в тилу. Після цього її передбачувано облили брудом.

У середовищі, яке я називаю “партією Майдану” (фронтовики-добровольці, волонтери, їхні родини і всі небайдужі) авторитет воїнів є дуже високим. І коли воїн публічно каже щось таке, з чим інші незгодні –

– порядні незгодні кажуть: “Він воїн, тому має право на своїх тарганів у голові, поважаймо його вибір”,

– непорядні незгодні кажуть: “Він не воїн, він тільки піариться”.

Чого тільки не начиталася Яна і ми разом з нею після цього фото! Що в неї і фліска чиста, і кулемет як новенький, і “вибач, Яно, але всі знають, що ти піаришся, поговір про тебе такий”.

Тепер вже неважливо, як часто у неї була можливість митися і прати речі?
Тепер вона вже не піариться?

Я з таким самим “новеньким” карабіном і постійними звинуваченнями в “піарі” проходила піввійни, аж поки позатикалися. Мені пощастило більше – позатикалися якось самі, не довелося гинути.

Найприкріше, що серед цих покидьків трапляються не диванні, трапляються такі, що зустрічали тебе на фронті – і все одно ходять по Інтернетах і язиками плещуть.
Час все одно розставить все на свої місця. Далі мала б іти фраза “І вам колись буде соромно”, але знаю точно – не буде.

Світла пам’ять Яні. Співчуття її чоловіку, маленьким сину і дочці, мамі, брату, побратимам і посестрам.