Статті Коментарі

Білозерська INFO » Інтерв'ю » Інтерв’ю журналу “Українки”

Інтерв’ю журналу “Українки”

У вступі дівчата мене відверто перехвалили, мені ніяково це читати. Але інтерв’ю справді вийшло класне. Відверте, цікаве і дуже “жіноче” за духом. Мені здається, раніше я не давала “жіночих” інтерв’ю, навіть якщо говорила на гендерні теми. Несподівано, як для мене, вийшло. Коротше, рекомендую до прочитання 🙂

…Олено, що було для вас головним мотивом піти в армію?
Те саме, що й для всіх добровольців – добряче «навішати» тим, хто зазіхає на мою державу.

Пам’ятаєте той день, коли прийняли рішення і оголосили його чоловікові, родині?
Не пам’ятаю. Тому що якогось одного дня чи години чи миті – не було. І я сама, і всі мої близькі знали, що завжди буду там, де гаряче і де твориться історія. Бо я завжди там була. Інша річ, що в усіх вуличних сутичках, включно з Майданом, брала участь виключно як журналіст, з фотоапаратом і відеокамерою. Коли важиш 50 кг, мало сенсу робити щось інше:) А от коли вже в хід іде вогнепальна зброя – як то кажуть, Бог створив людей різними, а полковник Кольт зрівняв їхні шанси. Стріляла я непогано ще до війни.

Спочатку ми були на Майдані. Потім, коли Правий сектор перебрався у Дніпро, і Дніпро, тоді ще Дніпропетровськ, став форпостом опору російській агресії, ми поїхали туди – робити свою справу. І так поступово опинилися на фронті.

…Ваше «бойове хрещення» – перший бій чи операція – що відчували, чого боялися найбільше і як відпустив чоловік?
Перший мій розвідвихід відбувся 28-30 червня 2014 року. Ми тоді ходили у ворожий тил, в район населеного пункту Желанне, пройшли 15 кілометрів. Під час того виходу боєзіткнення не було. А перше моє боєзіткнення – 6 липня 2014-го, під Карлівкою. Це була розвідка боєм, відходили, відстрілюючись, кілометрів зо два.

Чоловік мене не відпускав, ми поруч були. Брати, звичайно, не хотів, довго просилася. Дуже сильно боялася, що не впораюсь фізично і стану тягарем для хлопців. Це я не тільки в першому бою, цього я чи не всю війну боялася.

Пам’ятаю, під час того першого розвідвиходу дуже злякалася освітлювальної міни. Я тоді її вперше в житті побачила. Вона як ліхтар на височезному стовпі, і від неї навколо світло, усе видно. Я подумала, що вороги її запустили через нас, і нас побачили. Але чоловік мені пояснив, що вона далеко, до нас не має жодного стосунку, і я заспокоїлась.

А ще мене завжди нервувало, коли доводилось на передовій пересуватися будь-яким транспортом. Бо це велика, помітна мішень, з якої ти в разі «прильоту», а то й звичайного ДТП можеш не вибратись. Ходити пішки посадками мені завжди було спокійніше.

…Чи є якісь правила снайперів? В одному з інтерв’ю ви згадували, що не стріляють по тих, кого евакуюють. Що ще?
Це не правило снайперів, це правило нашого підрозділу, введене командиром – дотримуватися етичних норм, як він каже, «не перетворювати шляхетне мистецтво війни у скотство». А правила, звичайно, є, як і в усіх професіях – наприклад, тримати свою зброю в ідеально доглянутому стані, не передавати її в інші руки, не наближатися до вікон, коли працюєш з приміщення, завішувати вікна позаду себе, не висовуватися подивитись на результати свого пострілу і так далі. Усі ці правила, як і в інших сферах, регулярно порушуються. Іноді за ці порушення дорого платять, іноді проносить.

…Як це – жінка в армії? Той самий душ, місячні, манікюр, режим, форма, білизна – з чим зіштовхуються жінки, які йдуть служити. І як ви вирішуєте всі ці «питання»? В армії не прикриєшся ПМС, не виділиш годину на манікюр – як залишитися жінкою в цих унісекс-умовах?
Жінкам не потрібні особливі умови. Якщо потрібні – таким жінкам на війні не місце. Душ чоловікам і жінкам потрібен однаково, коли його немає, люди викручуються, вигадують щось, використовуючи підручні засоби. Дуже, до речі, допомагають вологі серветки. Манікюр я не робила ніколи в житті і чудово обходжуся без, просто в тилу в мене руки чисті, а на фронті не завжди. Форма, якщо немає твого розміру, елементарно вшивається. Білизна – своя, власна, і вона завжди буде кращою і зручнішою, ніж та, що видадуть, навіть коли почнуть видавати. Щодо ПМС та інших «неприємностей» – Бог мене милував: я цього всього не знаю, фізично і морально весь місяць почуваюся приблизно однаково, тобто за наявності сучасних гігієнічних засобів проблем немає жодних. У мене на фронті зовсім інша проблема, не пов’язана зі статтю – слабкий імунітет і як наслідок – часті і тривалі застуди. Ось це таки реальна проблема, а не якісь сильно перебільшені «гендерні».

ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ ТУТ:
https://ukrainky.com/article/zhinochi-istoriyi-snayperka?fbclid=IwAR3rQzWyNByKtpUbk3rKoukmjJzDb_e_J2a1mfy67sRjpo3qsPrIe1SkOiA

Filed under: Інтерв'ю



Залишити відповідь

*

Статті