Білозерська INFO » Статті » Історія мого дуйчика
Історія мого дуйчика
Ця дуєчка, яка рятує мене просто зараз (взагалі єдине джерело тепла) – річ не проста, річ з історією.
Коли десь у вересні 2014-го стало зрозумілим, що війна затягується, що зимувати доведеться не вдома (тоді я навіть подумати не могла, скільки зим ще буду не вдома) – пішла я до магазину купувати дуйчик.
Це був невеликий супермаркет у Покровському, що на Дніпропетровщині. І там мені раптом зробили на цей дуйчик величезну знижку – майже на половину ціни.
– Ви не хочете спробувати, як працює? – запитав продавець.
Тю, точно. Забула, бо зворушена була через ту знижку – це ж магазин, а не дядько на базарі…
Дуйчик увімкнули в розетку, я повернула ручку, і він слухняно почав дмухати теплим повітрям.
– Працює. Беру! – сказала я.
Продавець хвилинку подумав і виніс вердикт, що працювати-то працює, але звук, з яким працює, йому не подобається. “Ця штука довго не прослужить”, – сказав він.
І виніс звідкілясь із підсобки штук 12 таких самих дуйчиків. Кожен увімкнув власноруч, кожен уважно прослухав. Ясна річ, на моє немузичне вухо всі дуйчики диркали абсолютно однаково.
Врешті-решт продавець вибрав один і впевнено сказав, що цей, хоч і дешевий, а працюватиме довго.
Ну, от і працює. Шосту зиму підряд. Днями і тижнями, цілодобово, щоденно, бо майже завжди хтось залишався вдома і грівся нею.
На передку в нас ніколи не було такої проводки, яка могла б витримати дуйчик, там грілися буржуйками, але крім передка, були ще ППД, і це завжди були літні бази відпочинку, ясна річ, без опалення і взагалі не розраховані на перебування в них людей узимку. Хто знає, що це таке, пам’ятає ці мерзлі стіни, цю сирість і цей дубак – тому нічого пояснювати не треба. Рятувалися дуйками.
Ніби й нічого не змінилося відтоді. Війна триває. Працює моя дуєчка. Та сама, з осені 14-го. А того продавця я навіть імені не знаю, і обличчя не запам’ятала.
А ці шкарпетки на мені, чи капці, чи як їх правильно назвати, зв’язала особисто для мене жінка з Умані. Якої я теж не знаю імені. Це не 14-й, це вже десь 16-й був рік. Але теж служать уже чимало.
А скільки таких дуйчиків, скільки таких шкарпеток по всьому фронту! Скільки таких Людей! І ніхто не знає їхніх імен…
Filed under: Статті
Статті
- Квітень 2024
- Березень 2024
- Лютий 2024
- Січень 2024
- Грудень 2023
- Листопад 2023
- Жовтень 2023
- Вересень 2023
- Серпень 2023
- Липень 2023
- Червень 2023
- Травень 2023
- Квітень 2023
- Березень 2023
- Лютий 2023
- Січень 2023
- Грудень 2022
- Листопад 2022
- Жовтень 2022
- Вересень 2022
- Серпень 2022
- Липень 2022
- Червень 2022
- Травень 2022
- Квітень 2022
- Березень 2022
- Лютий 2022
- Січень 2022
- Грудень 2021
- Листопад 2021
- Жовтень 2021
- Вересень 2021
- Липень 2021
- Червень 2021
- Травень 2021
- Квітень 2021
- Березень 2021
- Лютий 2021
- Січень 2021
- Грудень 2020
- Листопад 2020
- Жовтень 2020
- Вересень 2020
- Серпень 2020
- Липень 2020
- Червень 2020
- Травень 2020
- Квітень 2020
- Березень 2020
- Лютий 2020
- Січень 2020
- Грудень 2019
- Листопад 2019
- Жовтень 2019
- Вересень 2019
- Серпень 2019
- Липень 2019
- Червень 2019
- Травень 2019
- Квітень 2019
- Березень 2019
- Лютий 2019
- Січень 2019
- Грудень 2018
- Листопад 2018
- Жовтень 2018
- Вересень 2018
- Серпень 2018
- Липень 2018
- Червень 2018
- Травень 2018
- Квітень 2018
- Березень 2018
- Лютий 2018
- Грудень 2017
- Листопад 2017
- Жовтень 2017
- Вересень 2017
- Серпень 2017
- Липень 2017
- Червень 2017
- Травень 2017
- Квітень 2017
- Березень 2017
- Лютий 2017
- Січень 2017
- Грудень 2016
- Листопад 2016
- Жовтень 2016
- Вересень 2016
- Серпень 2016
- Липень 2016
- Червень 2016
- Травень 2016
- Квітень 2016
- Березень 2016
- Липень 2014
- Лютий 2014
- Січень 2014
- Грудень 2013
- Листопад 2013