Статті Коментарі

Білозерська INFO » Статті » З приводу стрілка, який убив дитину

З приводу стрілка, який убив дитину

З приводу колишнього бійця УДА з позивним “Тихий”, якого підозрюють у вбивстві дитини, і його напарника.
Особисто я з ними не знайома. Мій побратим, який знав Тихого, згадує його як дійсно тихого, спокійного, врівноваженого хлопця. “А що там у нього було в голові, хто ж його знає”. Казати, що стріляв саме “Тихий”, не ознайомившись грунтовно з матеріалами слідства – гранично неетично. Тому зараз казатиму лише про ситуацію загалом.

Особисто я впевнена зараз тільки в двох речах: по-перше, той, хто стріляв, зробив це за гроші (можлива попередня “промивка мізків” – лише додатковий мотиватор); по-друге, стрілок не знав і не бачив, що в машині дитина.

А зараз казатиму дуже непопулярні речі. Хтось же має їх казати.

Перше. Серед людей, готових добровільно ризикувати життям – зашкалюючий відсоток психологічно готових на кримінал. Герой війни, якби вона не почалася, запросто міг би зараз відбувати термін за який-небудь силовий злочин. На фронті ж він буде реально сміливо воювати – знищувати не “мирне населення”, як написано у ворожих методичках, а озброєних до зубів ворогів своєї держави, він буде щоденно ризикувати життям – але при цьому мародерити плазми і бойлери. Мій чоловік називає цю категорію “сміливі скоти”.

Після всіх війн у всіх суспільствах сплеск криміналу, і не тільки ПТСР тому виною. А просто: оцей, що без війни сів би в тюрму – а може, й не сів би, а все-таки під впливом нормальних людей знайшов чесну роботу – після кількох років на фронті вже майже точно не стане її шукати.

Це важко сприймається – навіть мною – через багатовіковий культурологічний обман. У всіх культурах оспівують повстанців як бездоганних героїв, а вони ж, за яку б шляхетну мету не боролися, на колосальний відсоток були бандитами і мародерами, завжди, в усі часи. Без яких, на хвилиночку, не було б кому за цю шляхетну мету боротися. Бо позитивні в усіх відношеннях люди зазвичай сидять удома й утримують свої сім’ї. Просто в наших джерелах про це “забули” сказати.

З мого добровольчого підрозділу, який завершив своє існування в кінці 2017 року, в криміналі не замішаний жоден боєць. Дві третини зараз служать у ЗСУ, третина чесно живуть і працюють на гражданці. Але тільки тому, що ми безперервно вичищали схильний до криміналу елемент, який до нас періодично приліплювався, і закінчили цей процес аж десь у 2016-му. А ще тому, що у нас майже всі були з вищою освітою і високим рівнем інтелекту.

Друге. Конспірологія від експертів, в лапках і без, на кшталт “снайпер не міг так промахнутись” – перепрошую, це саме зайва конспірологія. Найвища технічна майстерність (якщо вона ще мала місце) – нічого не варта, коли немає мізків. А людина, яка погоджується на замовне убивство, ще й в центрі великого міста, не будучи професіоналом великої науки “Як Піти” – вже гарантовано без мізків.

Третє. Підлі або нерозумні люди, які перманентно закликають фронтовиків не мерзнути в окопах, а “переносити війну до Києва” – ви можете радіти. Процес пішов. Загибла дитина – тільки перша ластівка.

Четверте. Ці хлопці – якщо це вони – не воюють з літа цього року. Бо самі знаєте, як нереально важко зараз неоформленим солдатам діставатися фронту. До ЗСУ не пішли – не кожен фронтовик погодиться замість фронту навіть за хорошу ЗСУшну зарплатню рік мотатися по полігонах, робити ремонти і ходити в наряди. І ось маємо. Під час війни, на мою думку, повинні існувати елітні підрозділи з добровольців лише для передової, які виводять з фронту місяців на два-три за рік, щоб поправили здоров’я і сходили у відпустки, а потім знову на передок. Після дембеля – тривала соціалізація. Інакше матимем – і бандитів, і гвалтівників, і недокілерів, і кого завгодно.

Коротше, я за те, щоб ці хлопці, ЯКЩО ЇХНЯ ПРОВИНА БУДЕ ДОВЕДЕНА В СУДІ, З НАДАННЯМ СУСПІЛЬСТВУ НЕСПРОСТОВНИХ ДОКАЗІВ – отримали покарання по повній, без жодних урахувань їхніх фронтових заслуг, без “скидок” на ПТСР і щиросердне каяття. Не тільки і не стільки тому, що жертва – дитина, а через репутаційні збитки, які вони завдали своїй державі та ідеї, за яку воювали. Гірше за репутаційні збитки нічого немає. Як казав той безіменний, але незабутній ватний прокурор, участь в АТО – обтяжуюча обставина. Бо випадки “звичайних” замовних убивств не завжди навіть потрапляють у ЗМІ.

За подвиги на фронті треба нагороджувати. За злочини в тилу – саджати. Якщо це ті самі люди – так тому й бути. Нічого кращого людство ще не вигадало.

Filed under: Статті



One Response to "З приводу стрілка, який убив дитину"

  1. Зелений сказав:

    Невідомо, хто стріляв. Невідомо, чому стріляв. Щодо звинувачення військовиків, добровольців, то, особисто я ще не забув, як на добровольців намагалися навісити і гранати під Радою, і вбивство Бузини, і Шеремета. Чи не забагато недоведених злочинів уже навішено, саме таким чином? Що, інших винуватців нема, і не може бути? Саме такі потрібні владі? І що, нас намагаються переконати, що профі снайпер стріляв, не визначивши точно ціль, наосліп, у людному місці, за якісь гроші, і попався після того, як куріпка ??? НМСД, це – чергова пісна фігня, для пропагандистської балаканини про “вбивць”. Я знаю кількох снайперів, це зовсім не той типаж, який, раптом, стане поводитись, наче п’яний кримінальник у стані сильного душевного хвилювання, не думаючи про наслідки і шляхи відходу. Інших снайперів не буває, вони не виживають.
    ——————————–
    Міг бути варіант, що всі умови ставив замовник. Але, погодитись на такі умови – то треба не мати олії в макітрі. І, взагалі, мати справу з такими колами – то не від надміру інтелекту. Так що, я би, для початку, вимагав доказів, що хлопці, взагалі, не просто мимо проходили. І не вибитих, ламанням кісток, розбиванням голів і внутрішніх органів, як було із Красновим. І, доречі, якоїсь кореляції з покаранням мусорів, які, дещо раніше, так само застрелили, так само випадково, Кирила Тлявова. Задля справедливості.
    ——————————–
    Щодо реабілітації вояків. Знов же, НМСД, це – справа самих вояків. За умов, коли держава до того байдужа, соросятська саранча норовить сама пожрати всі ресурси, економлячи на соціалці, культурі, медицині, освіті. Марно сподіватися, що ці істоти, ВНЄЗАПНО !!! опікуватимуться реабілітацією вояків, з усіма витратами, яких це вимагає. Реально – доведеться йти шляхом післявоєнних ветеранських спілок Вермахту і ваффен – SS, які відпрацювали всі елементи, від опіки над вдовами і дітьми загиблих, до збереження мемуарів, у середовищі, досить агресивному до учасників війни, і специфічно алергізованому щодо ідейних учасників. Після розгрому, капітуляції, під переслідуваннями, коли, навіть, співати народних пісень не можна було просто так. Бо, а що, як співаєш не просто так, а із особливим смислом?
    ——————————–
    В принципі, ця тема торкається ще одного аспекту, втраченого культурного пласту, філософії ставлення до смерті, яка побутувала в традиційному українському суспільстві, яка, загалом, майже втрачена, частково підмінена запозиченими, чужими, непрацюючими, неефективними конструкціями, з наслідками чого ми вже стикаємося, і – далі ще буде. Бо не можна такі речі руйнувати безкарно. Їх неможливо, потім, швиденько перепозичити в МВФ. Але, тема занадто об’ємна.

Залишити відповідь

*