Як допомогти українцям, евакуйованим з Китаю

З таким населенням нам війну не виграти.
У нас є безліч людей, громадян, українців, які вміють жертвувати особистим заради спільних інтересів – все та сама наша небайдужа меншість. І якби вони жили компактно в одному місті, евакуйованим з Уханя не було б про що турбуватися. Прийняли б, обігріли і забезпечили усім необхідним.
Але оскільки ці люди розсіяні серед обивателів-“хатоскрайників”… мені особисто, і не тільки мені, зараз дуже соромно за мою державу . На захист обивателів можу сказати лише те, що наш народ небезпідставно звик не довіряти офіційній інформації і дуже боїться, що справжній ступінь загрози від нього приховують.

Коротше, що треба було б зробити.
Доручити порятунок наших співгромадян, яким не пощастило з часом і місцем, де вони опинилися – військовим. У військових є полігони і є бази, відірвані від загальних комунікацій. Завезти туди людей з Уханя. Два тижні люди можуть прожити скрізь, де є їжа і тепло. Охороняти як секретний військовий об’єкт. Мінімальну кількість військових, які контактуватимуть з цими людьми – теж у карантин. Якщо дати за це премії, військові будуть щасливі, без наказу черга вишикується 🙂 Перед цим кинути заклик до волонтерів – медиків відповідних кваліфікацій і спеціалістів на кшталт електриків – що розшукуються добровольці поїхати на два тижні на секретний полігон допомагати “уханцям”. Знову черги вишикуються.

І все. Наші співгромадяни врятовані. Життя і здоров’я інших співгромадян поза загрозою. І ганьби на цілий світ немає.