Два зла

Два зла, які я ненавиджу, через які корисні речі невпинно, неухильно і нестримно перетворюються на лайно. Перше – це толерантність. Друге – нетерпимість. Ага, ось такий парадокс.

Толерантність, яку видають за позитивне ставлення до інакших – насправді це нав’язування тобі правил гри, за якими ти не можеш говорити правду, щоб не бути підданим цькуванню.

Нетерпимість – це коли люди з різних причин, перше місце серед яких посідає зазвичай заздрість, привласнюють собі право за здорово живеш обгиджувати інших, а саме – людей, які не перебувають у ворожому до них політично-ідеологічному таборі і особисто їм нічого поганого не зробили.

Якщо перше, на жаль, загальносвітовий тренд, з яким самотужки боротися украй важко, то друге залежить лише від конкретних людей, і от цих людей – не можу ні зрозуміти, ні виправдати.

«Поки я робив справу Х, Микола десь поруч робив справу Y – неважливу й непотрібну (з моєї точки зору), він не був там, де ми, не робив те, що робили ми – як сміє він тепер, негідний і нікчемний дурень, розповідати про це, і як сміє хтось поважати цю людину? Та за що взагалі його поважати?».

«Василь зробив вчинок, який мені не сподобався. Я в жодному разі не промовчу, не потримаю свою жовч у собі. Тим більше – не зв’яжуся приватно з Василем і не спитаю про причини його вчинку. Натомість обов’язково наїду на Василя публічно, і не просто розповім усім, що саме він зробив і чому це мені не подобається, а ще й безапеляційно розтлумачу всім, чому саме Василь це зробив, викрию усі його ниці й ганебні мотиви (і зберу на цьому лайки) – хоча сам гадки про них не маю. Можливо, Василь і не робив цього. Або це зробив не Василь. Або Василь просто щось наплутав і сам не знає про це. Байдуже».

Траплялися вам такі позиції? Певна, що так. Потім минає час, усі подробиці забуваються, і залишається: «Микола? Це той, здається, про якого відомий активіст Х погано відгукувався. Мабуть, краще з Миколою справи не мати». Як в тому анекдоті: «Чи то він щось украв, чи то в нього щось украли, але в якійсь крадіжці він таки був замішаний».

От що з такими людьми робити?

Я – просто ігнорю. Щоб не збільшувати число сутностей, певніше – не збільшувати кількість погано пахнучої субстанції. Але для цього треба мати моє вроджене терпіння. Більшість його не мають. Заходиш у Фейсбук – от бодай би не заходив.

І не соромно ж нікому 🙁